1. Словник української мови Грінченка

покидати

Покида́ти, -да́ю, -єш

сов. в. поки́нути, -ну, -неш, гл. Покидать, покинуть, оставлять, оставить, бросить. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче, що голуб голубку покидати хоче. Мет. 78. Як дівчині не журиться, — козак покидає. Мет. 79. Покинь даремну думку думати, покинь нещире мене кохати. Чуб. V. 386. Коли покидаєш, покинь хліба їсти, а щоб тобі було тяжко сісти. Чуб. V. 194. Чи подобенство, мій брате, щоб я своє добро турецьке на шляху покидав? ЗОЮР. І. 33.

---------------

Покидати, -даю, -єш

гл. Бросить, оставить (во множествѣ). Нащо ж ти діточки покидала? Мил. 221. В руйновищі, що люде по'дбігали, покидали мов кучуруги цегли. K. Іов. 34. чуби покидати. Первоначально: остричься (о многихъ), а затѣмъ: быть взятымъ въ солдаты, такъ какъ при томъ взятыхъ стригутъ. Г. Барв. 15.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покидати — (позбавляти когось своєї присутності) кидати, (на певний час) залишати, відходити. Словник синонімів Полюги
  2. покидати — поки́дати дієслово доконаного виду покида́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. покидати — (що) не брати <�з собою>, (живих) залишати; (село) з. опускати; (тюрму) переступати поріг чого; (сиротою) лишати, ІД. сиротити; (діяти) припиняти; (журбу) забувати; П. (- сили) вичерпуватися; нак. ПОКИНЬ|ТЕ|! дай|те| спокій! Словник синонімів Караванського
  4. покидати — I [покидатие] -айу, -айеиш, док. II [покиедатие] -айу, -айеиш, недок. Орфоепічний словник української мови
  5. покидати — I пок`идати-аю, -аєш, док., перех. 1》 Кинути все чи багато чого-небудь, всіх чи багатьох. || Абияк, недбало кинути все чи багато чого-небудь. 2》 Кинути без догляду все чи багато чого-небудь, всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. покидати — ПОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Кинути все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. Ватя підвелася навшпиньки, нарвала яблук і покидала їх на траву (І. Нечуй-Левицький); Тепер всі як один покидали ложки (А. Словник української мови у 20 томах
  7. покидати — ду́мка не покида́є кого. Хто-небудь постійно думає про щось. Гречкун зрештою погодився, що першопричину (фашизму) треба шукати в галузі соціальних стосунків, одначе й опісля його не покидала думка про гуманітарне убозтво фашистів (Ю. Бедзик). Фразеологічний словник української мови
  8. покидати — ВИБУВА́ТИ (звільнятись із посади, іти з установи, вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати), ЗАЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ВИХО́ДИТИ, ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ. — Док.: ви́бути, зали́ши́ти, поки́нути, ви́йти, ви́їхати. Словник синонімів української мови
  9. покидати — Покида́ти, -да́ю, -да́єш; поки́нути, -ки́ну, -неш; поки́нь, -ки́ньте; поки́нутий поки́дати, -даю, -даєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. покидати — ПОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Кинути все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. Ватя підвелася навшпиньки, нарвала яблук і покидала їх на траву (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах