1. Словник синонімів Караванського

покидати

(що) не брати <�з собою>, (живих) залишати; (село) з. опускати; (тюрму) переступати поріг чого; (сиротою) лишати, ІД. сиротити; (діяти) припиняти; (журбу) забувати; П. (- сили) вичерпуватися; нак. ПОКИНЬ|ТЕ|! дай|те| спокій!

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покидати — (позбавляти когось своєї присутності) кидати, (на певний час) залишати, відходити. Словник синонімів Полюги
  2. покидати — поки́дати дієслово доконаного виду покида́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. покидати — I [покидатие] -айу, -айеиш, док. II [покиедатие] -айу, -айеиш, недок. Орфоепічний словник української мови
  4. покидати — I пок`идати-аю, -аєш, док., перех. 1》 Кинути все чи багато чого-небудь, всіх чи багатьох. || Абияк, недбало кинути все чи багато чого-небудь. 2》 Кинути без догляду все чи багато чого-небудь, всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. покидати — ПОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Кинути все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. Ватя підвелася навшпиньки, нарвала яблук і покидала їх на траву (І. Нечуй-Левицький); Тепер всі як один покидали ложки (А. Словник української мови у 20 томах
  6. покидати — ду́мка не покида́є кого. Хто-небудь постійно думає про щось. Гречкун зрештою погодився, що першопричину (фашизму) треба шукати в галузі соціальних стосунків, одначе й опісля його не покидала думка про гуманітарне убозтво фашистів (Ю. Бедзик). Фразеологічний словник української мови
  7. покидати — ВИБУВА́ТИ (звільнятись із посади, іти з установи, вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати), ЗАЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ВИХО́ДИТИ, ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ. — Док.: ви́бути, зали́ши́ти, поки́нути, ви́йти, ви́їхати. Словник синонімів української мови
  8. покидати — Покида́ти, -да́ю, -да́єш; поки́нути, -ки́ну, -неш; поки́нь, -ки́ньте; поки́нутий поки́дати, -даю, -даєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. покидати — ПОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Кинути все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. Ватя підвелася навшпиньки, нарвала яблук і покидала їх на траву (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. покидати — Покида́ти, -да́ю, -єш сов. в. поки́нути, -ну, -неш, гл. Покидать, покинуть, оставлять, оставить, бросить. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче, що голуб голубку покидати хоче. Мет. 78. Як дівчині не журиться, — козак покидає. Мет. 79. Словник української мови Грінченка