1. Словник української мови Грінченка

поле

Поле, -ля

с.

1) Поле. В чистому полі да і пшениченьку поле. Мет. 101. Святий Юрій по полю ходить, хліб жито родить. Ном. № 433. В чистім полі край дороги висока могила. Мет. 97.

2) Фонъ (въ узорной ткани и пр.). Вас. 171. Чуб. VII. 426.

3) Полъ. А ворожка і каже: «Оже, бабо, на твої гроші ще одна твоя дитина женеться!» — А киньте ж, — кажу, з якого поля: з жіночого, чи з мужичого? — «З мужичого», — каже. Кобел. у. ум. поленько. О. 1862. IV. 12. полечко. Маркев. 105. польце. Зорати польце. Засіяв чоловік просом польце. О. 1862. VIII. 25.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поле — Поле йде в ліс: щось пропадає [IV] — Поле йде в ліс пояснене дивовижно: «щось пропадає» (536), що абсолютно нічого не пояснює. [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. Поле — По́ле іменник середнього роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. поле — (чисте) простір, рівнина, степ; (житнє) лан, нива; (дослідне) плянтація; (для ігор) стадіон; (стрільбище) полігон; (праці) арена, сфера, ділянка, царина, (актора) кар'єра, фр. стезя; (картини) тло, фон; (зошита) берег, марґінес. Словник синонімів Караванського
  4. поле — див. Земля; небо Словник синонімів Вусика
  5. поле — Поля, береги, краї, криси «На полях книжки було багато дрібно писаних олівцем нотаток», — читаємо в одному сучасному оповіданні. Чому написано «на полях», а не на берегах?... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. поле — -я, с. 1》 Безліса рівнина, рівний великий простір. || перен. Великі простори снігу, льоду і т. ін. || Ділянка землі, що використовується під посіви. Зоране поле. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. поле — ПО́ЛЕ, я, с. 1. Безліса рівнина, рівний великий простір. Ішов я полями чистими та широкими – далі набрів діброву густу та красну (Марко Вовчок); Раїса рада була, коли Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле (М. Словник української мови у 20 томах
  8. поле — поле: ◊ поле по́пису → попис Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. поле — Вивів його в поле. Ошукав підступом. Поле видне та глухе, а ліс темний та чуйний. В полі далеко видко, та голос не йде луною, а в лісі не видко ізза дерев, та голос далеко лунає. Поля чверть, а без хліба смерть. Чвертка поля не родить досить збіжжя, щоб мож прокормитися. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. поле — Я, c. Лисина. Поле протри, а то блищить. Словник сучасного українського сленгу
  11. поле — випада́ти / ви́пасти з по́ля зо́ру. Залишатися непобаченим. — Ну, Леоніде Павловичу,— кокетуючи, ніби зніяковів Діденко і навіть опустив голову, але так, що Людмила не випала з поля зору.— Яке це має значення! (А. Головко). Фразеологічний словник української мови
  12. поле — ГА́ЛУЗЬ (окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства), ДІЛЯ́НКА, СФЕ́РА, ПО́ЛЕ, НИ́ВА, ЦА́РИНА, ФРОНТ, ЛАН, АРЕ́НА книжн., ПО́ПРИЩЕ книжн., рідко. Словник синонімів української мови
  13. поле — По́ле, -ля, -лю, -лем, на по́лі і на по́лю, в по́лі; поля́, полі́в і (рідко) піль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. поле — ПО́ЛЕ, я, с. 1. Безліса рівнина, рівний великий простір. Ішов я полями чистими та широкими — далі набрів діброву густу та красну (Вовчок, VI, 1956, 229); Раїса рада була, коли Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  15. поле — рос. поле 1. Окремо названа частина структури даних або запису, що має самостійне значення й опрацьовується у програмі як окремий елемент даних. 2. Елемент даних. 3. Земельна ділянка, що обробляється. 4. Фізичне явище (напр., магнітне поле). Eкономічна енциклопедія