помикати
Помика́ти, каю, -єш
гл.
1) Порывать, влечь. Не видно моїй хати, тілько видно грушу, туди ж мою помикає що-вечора душу. Чуб. V. 61.
2) Поспѣшить. Вертаєшся було, то наче ззаду чорт доганяє, — так помикаєш. Св. Л. 32.
---------------
Помикати, -каю, -єш
гл. Расчесать и приготовить для пряденія пеньку или ленъ. Мил. М. 16. На тобі круг прядіва: щоб ти його пом'яла, потіпала і в мички поткала. Рудч. Ск. II. 44.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- помикати — поми́кати дієслово доконаного виду коноплі, льон помика́ти дієслово недоконаного виду деспотично розпоряджатися кимсь тощо Орфографічний словник української мови
- помикати — I помик`ати-аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Деспотично розпоряджатися ким-небудь; попихати. 2》 перех., перен., розм. Приваблювати до себе. || безос. 3》 неперех., перен., розм. Дуже швидко пересуватися; поспішати. || чим. Вправно діяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помикати — див. дискримінувати, дискредитувати, колошматити, ігнорувати, третирувати Словник чужослів Павло Штепа
- помикати — ПОМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. ким. Деспотично розпоряджатися ким-небудь; попихати. Будуть мною помикати, Стануть з мене глузувати (А. Метлинський); [Сохвія Станиславівна:] Чи довго ще будуть помикать нами гнобителі? Хто ж захистить .. од кровопивців?!... Словник української мови у 20 томах
- помикати — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
- помикати — ПОМИ́КАТИ, поми́каю, поми́каєш і поми́чу, поми́чеш, док., перех. 1. Розчесати льон або коноплі, пов’язавши в мички і приготувавши для прядіння. На́ тобі круг прядива: щоб ти його пом’яла, потіпала і в мички помикала (Сл. Гр.). 2. Ми́кати якийсь час. Словник української мови в 11 томах