помикати
ПОМИ́КАТИ, поми́каю, поми́каєш і поми́чу, поми́чеш, док., перех.
1. Розчесати льон або коноплі, пов’язавши в мички і приготувавши для прядіння.
На́ тобі круг прядива: щоб ти його пом’яла, потіпала і в мички помикала (Сл. Гр.).
2. Ми́кати якийсь час.
ПОМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. неперех. Деспотично розпоряджатися ким-небудь; попихати.
Будуть мною помикати, Стануть з мене глузувати (Метл. і Кост., Тв., 1906, 53);
[Сохвія Станиславівна:] Чи довго ще будуть помикать нами гнобителі? Хто ж захистить.. од кровопивців?! (Кроп., IV, 1959, 218).
2. перех., перен., розм. Приваблювати до себе;
// безос.
Не видно моєї хати, тільки видно грушу, Туди ж мою помикає щовечора душу (Чуб., V, 1874, 61).
3. неперех., перен., розм. Дуже швидко пересуватися; поспішати.
Вертаєшся, було, то наче ззаду чорт доганяє, — так помикаєш (Свидн., Люборацькі, 1955, 24);
// чим. Вправно діяти.
Ой поїхав мій миленький у ліс по деревце, Утне мені куделечку, любе моє серце. Утне мені куделечку з сіма [сьома] зубочками, Буду прясти, помикати білими ручками (Коломийки, 1969, 21).
Значення в інших словниках
- помикати — поми́кати дієслово доконаного виду коноплі, льон помика́ти дієслово недоконаного виду деспотично розпоряджатися кимсь тощо Орфографічний словник української мови
- помикати — I помик`ати-аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Деспотично розпоряджатися ким-небудь; попихати. 2》 перех., перен., розм. Приваблювати до себе. || безос. 3》 неперех., перен., розм. Дуже швидко пересуватися; поспішати. || чим. Вправно діяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помикати — див. дискримінувати, дискредитувати, колошматити, ігнорувати, третирувати Словник чужослів Павло Штепа
- помикати — ПОМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. ким. Деспотично розпоряджатися ким-небудь; попихати. Будуть мною помикати, Стануть з мене глузувати (А. Метлинський); [Сохвія Станиславівна:] Чи довго ще будуть помикать нами гнобителі? Хто ж захистить .. од кровопивців?!... Словник української мови у 20 томах
- помикати — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
- помикати — Помика́ти, каю, -єш гл. 1) Порывать, влечь. Не видно моїй хати, тілько видно грушу, туди ж мою помикає що-вечора душу. Чуб. V. 61. 2) Поспѣшить. Вертаєшся було, то наче ззаду чорт доганяє, — так помикаєш. Св. Л. 32. --------------- Помикати, -каю, -єш гл. Словник української мови Грінченка