помикати
I помик`ати-аю, -аєш, недок.
1》 неперех. Деспотично розпоряджатися ким-небудь; попихати.
2》 перех., перен., розм. Приваблювати до себе.
|| безос.
3》 неперех., перен., розм. Дуже швидко пересуватися; поспішати.
|| чим. Вправно діяти.
II пом`икатипомикаю, помикаєш і помичу, помичеш, док., перех.
1》 Розчесати льон або коноплі, пов'язавши в мички і приготувавши для прядіння.
2》 Микати якийсь час.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- помикати — поми́кати дієслово доконаного виду коноплі, льон помика́ти дієслово недоконаного виду деспотично розпоряджатися кимсь тощо Орфографічний словник української мови
- помикати — див. дискримінувати, дискредитувати, колошматити, ігнорувати, третирувати Словник чужослів Павло Штепа
- помикати — ПОМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. ким. Деспотично розпоряджатися ким-небудь; попихати. Будуть мною помикати, Стануть з мене глузувати (А. Метлинський); [Сохвія Станиславівна:] Чи довго ще будуть помикать нами гнобителі? Хто ж захистить .. од кровопивців?!... Словник української мови у 20 томах
- помикати — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
- помикати — ПОМИ́КАТИ, поми́каю, поми́каєш і поми́чу, поми́чеш, док., перех. 1. Розчесати льон або коноплі, пов’язавши в мички і приготувавши для прядіння. На́ тобі круг прядива: щоб ти його пом’яла, потіпала і в мички помикала (Сл. Гр.). 2. Ми́кати якийсь час. Словник української мови в 11 томах
- помикати — Помика́ти, каю, -єш гл. 1) Порывать, влечь. Не видно моїй хати, тілько видно грушу, туди ж мою помикає що-вечора душу. Чуб. V. 61. 2) Поспѣшить. Вертаєшся було, то наче ззаду чорт доганяє, — так помикаєш. Св. Л. 32. --------------- Помикати, -каю, -єш гл. Словник української мови Грінченка