помикати
ПОМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. ким. Деспотично розпоряджатися ким-небудь; попихати.
Будуть мною помикати, Стануть з мене глузувати (А. Метлинський);
[Сохвія Станиславівна:] Чи довго ще будуть помикать нами гнобителі? Хто ж захистить .. од кровопивців?! (М. Кропивницький).
2. кого, що, перен., розм. Вабити до себе;
// безос.
Не видно моєї хати, тільки видно грушу, Туди ж мою помикає щовечора душу (П. Чубинський).
3. перен., розм. Дуже швидко пересуватися; поспішати.
Вертаєшся, було, то наче ззаду чорт доганяє, – так помикаєш (А. Свидницький);
// чим. Вправно виконувати якусь роботу.
Ой поїхав мій миленький у ліс по деревце, Утне мені куделечку, любе моє серце. Утне мені куделечку з сіма [сьома] зубочками, Буду прясти, помикати білими ручками (з народної пісні).
ПОМИ́КАТИ, поми́каю, поми́каєш і поми́чу, поми́чеш, док., що.
1. Розчесати прядиво льону або конопель, пов'язавши в мички і приготувавши для прядіння.
На́ тобі круг прядива: щоб ти його пом'яла, потіпала і в мички помикала (Сл. Б. Грінченка).
2. Ми́кати якийсь час.
Помикати квасолю.
Значення в інших словниках
- помикати — поми́кати дієслово доконаного виду коноплі, льон помика́ти дієслово недоконаного виду деспотично розпоряджатися кимсь тощо Орфографічний словник української мови
- помикати — I помик`ати-аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Деспотично розпоряджатися ким-небудь; попихати. 2》 перех., перен., розм. Приваблювати до себе. || безос. 3》 неперех., перен., розм. Дуже швидко пересуватися; поспішати. || чим. Вправно діяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помикати — див. дискримінувати, дискредитувати, колошматити, ігнорувати, третирувати Словник чужослів Павло Штепа
- помикати — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
- помикати — ПОМИ́КАТИ, поми́каю, поми́каєш і поми́чу, поми́чеш, док., перех. 1. Розчесати льон або коноплі, пов’язавши в мички і приготувавши для прядіння. На́ тобі круг прядива: щоб ти його пом’яла, потіпала і в мички помикала (Сл. Гр.). 2. Ми́кати якийсь час. Словник української мови в 11 томах
- помикати — Помика́ти, каю, -єш гл. 1) Порывать, влечь. Не видно моїй хати, тілько видно грушу, туди ж мою помикає що-вечора душу. Чуб. V. 61. 2) Поспѣшить. Вертаєшся було, то наче ззаду чорт доганяє, — так помикаєш. Св. Л. 32. --------------- Помикати, -каю, -єш гл. Словник української мови Грінченка