помийниця
поми́йниця
-і, ж.
1》 Кругла чи довгаста посудина для зливання помиїв.
2》 перен., заст. Жінка, яка служить у кого-небудь дома; наймичка.
|| зневажл. Уживається як лайливе слово.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- помийниця — поми́йниця 1 іменник жіночого роду посудина поми́йниця 2 іменник жіночого роду, істота наймичка арх. Орфографічний словник української мови
- помийниця — ПОМИ́ЙНИЦЯ, і, ж. 1. Певна, конкретна посудина для зливання помиїв. Вона вилила з ночовок у помийницю луг (І. Нечуй-Левицький); Тимко набрав у кухоль води, повів Марка до помийниці (Григорій Тютюнник); Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску, .. Словник української мови у 20 томах
- помийниця — Поми́йниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- помийниця — ПОМИ́ЙНИЦЯ, і, ж. 1. Кругла чи довгаста посудина для зливання помиїв. Вона вилила з ночовок у помийницю луг (Н.-Лев., II, 1956, 286); Тимко набрав у кухоль води, повів Марка до помийниці (Тют., Вир, 1964, 365); Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску,.. Словник української мови в 11 томах