1. Словник української мови Грінченка

порошинка

Пороши́на, -ни

ж.

1) Порошина. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацькая слава. Макс.

2) Пылинка. Я вийму порошину тобі з ока. Єв. Мт. VII. 4. ум. порошинка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порошинка — пороши́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. порошинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до порошина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порошинка — ПОРОШИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пороши́на. В чужому оці і порошинку бачить, а в своєму і сучка недобачає (прислів'я); В кімнатці було чисто. Ніде не було ні порошинки (І. Словник української мови у 20 томах
  4. порошинка — до (найме́ншої) пороши́нки, перев. зі сл. прибира́ти, при́брано і под. Уживається для підсилення супровідного слова; якнайакуратніше. Прибрано до порошинки. Фразеологічний словник української мови
  5. порошинка — ПОРОШИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пороши́на. В чужому оці і порошинку бачить, а в своєму і сучка недобачає (Укр.. присл.., 1955, 216); В кімнатці було чисто. Ніде не було ні порошинки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах