порошинка

до (найме́ншої) пороши́нки, перев. зі сл. прибира́ти, при́брано і под. Уживається для підсилення супровідного слова; якнайакуратніше. Прибрано до порошинки. Скрізь чисто, красиво, затишно (З газети); Хіба не почував він іноді солодкої приємності лягти спати, покинувши на столі гамузом папери й книжки, а вранці йти з хати, лишивши позад себе неприбрану постіль? І тим суворіша була його радість, коли він .. ретельно прибирав по собі все до найменшої порошинки (В. Підмогильний).

не дава́ти / не да́ти (і) пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти). 1. на кого. Дбайливо доглядати, опікати кого-небудь, піклуватися про когось, щось. Він знав Іру за білоручку, на яку мати не давала впасти пилинці (П. Панч); — Хіба моя Марина мала? Хіба в неї руки чужі, щоб вона сина не виняньчила та не виносила?.. Не дала і порошині на нього впасти! (Панас Мирний). 2. на що. Дуже оберігати, захищаючи від кого-, чого-небудь; зберігати щось. Він порошинці не дав би впасти на її біле личко (Ю. Бедзик). і кра́плі не да́ти упа́сти. — Берегтиму (листа), як ока, і краплі не дам упасти (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) (та) пороши́на (пороши́нка) в о́ці, перев. зі сл. оди́н. Уживається для підсилення зазначеного слова; зовсім, абсолютно. — Він у мене один, як порошина в оці! (Панас Мирний); (Оксана:) Я ж знаю, що і я в тебе одна, як та порошинка ув оці (Г. Квітка-Основ’яненко); — Як вона (Уляна) мучиться бідна, як боліє нещасна! Одна ж, як та порошинка у оці (Панас Мирний).