1. Орфографічний словник української мови

порошинка

пороши́нка

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порошинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до порошина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. порошинка — ПОРОШИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пороши́на. В чужому оці і порошинку бачить, а в своєму і сучка недобачає (прислів'я); В кімнатці було чисто. Ніде не було ні порошинки (І. Словник української мови у 20 томах
  3. порошинка — до (найме́ншої) пороши́нки, перев. зі сл. прибира́ти, при́брано і под. Уживається для підсилення супровідного слова; якнайакуратніше. Прибрано до порошинки. Фразеологічний словник української мови
  4. порошинка — ПОРОШИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пороши́на. В чужому оці і порошинку бачить, а в своєму і сучка недобачає (Укр.. присл.., 1955, 216); В кімнатці було чисто. Ніде не було ні порошинки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. порошинка — Пороши́на, -ни ж. 1) Порошина. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацькая слава. Макс. 2) Пылинка. Я вийму порошину тобі з ока. Єв. Мт. VII. 4. ум. порошинка. Словник української мови Грінченка