родимий
Родимий, -а, -е
1) Врожденный, природный. Гірша відьма вчена, ніж родима. Ном. № 235. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. Ном. № 890, стр. 283.
2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ. Я тут чоловік родимий. Харьк. г. Він наш чоловік родимий. Камен. у.
3) Родимый, родной. Їхав милий край Дунаю та до родимого краю. Чуб. V. 378.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- родимий — роди́мий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- родимий — -а, -е, розм. 1》 Який має від народження якісь здібності, нахил до чого-небудь; природжений. 2》 Який має пряму кровну спорідненість, безпосередній кровний зв'язок з ким-небудь; рідний (у 1 знач.). 3》 Те саме, що рідний 4). Родима сторона. Великий тлумачний словник сучасної мови
- родимий — моск. рідний Словник чужослів Павло Штепа
- родимий — РОДИ́МИЙ, а, е, розм. 1. Який має від народження якісь здібності, нахил до чого-небудь; природжений. На ярмарку ходило вже кілька версій вчорашньої події – Параскіца фігурувала як родима відьма (М. Коцюбинський); Кругом загоготіло: – Це родимий літун!... Словник української мови у 20 томах
- родимий — ПРИРО́ДЖЕНИЙ (який від народження має нахил, здібності до чогось), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, РОДИ́МИЙ розм., ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. — Ви ж природжений актор, Жержеля! Ви ж перлина артистичного таланту! (І. Словник синонімів української мови
- родимий — РОДИ́МИЙ, а, е, розм. 1. Який має від народження якісь здібності, нахил до чого-небудь; природжений. На ярмарку ходило вже кілька версій вчорашньої події — Параскіца фігурувала як родима відьма (Коцюб. Словник української мови в 11 томах