1. Словник синонімів української мови

родимий

ПРИРО́ДЖЕНИЙ (який від народження має нахил, здібності до чогось), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, РОДИ́МИЙ розм., ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. — Ви ж природжений актор, Жержеля! Ви ж перлина артистичного таланту! (І. Волошин); Це був природний, справжній розпорядник танців (І. Микитенко); Кругом загоготіло: — Це родимий літун! Вона й дівкою була угара! (С. Васильченко); — Малаєць — наш хазяїн — був прирожденний моряк (Ю. Яновський).

РІ́ДНИЙ (який має кровну спорідненість з кимсь), КРО́ВНИЙ, КРЕ́ВНИЙ розм., РОДИ́МИЙ розм.; ПИТИ́МИЙ заст.; ЄДИНОУТРО́БНИЙ книжн. (народжений тією ж матір'ю); ЄДИНОКРО́ВНИЙ, ОДНОКРО́ВНИЙ (тільки по батькові). А хто ж мою головоньку Без тебе сховає? Хто заплаче надо мною, Як рідна дитина? (Т. Шевченко); Як це буває в хорошій сім'ї, яка не забуває, що вони — кровна рідня, — стан гострої неприязні (між братами) існував недовго (Григорій Тютюнник); Тепер мені щиро скажи і повідай одверто: Справді сином родимим доводишся ти Одісею (переклад Бориса Тена); Бачу, що мені недобре тут буде! Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась? (Марко Вовчок); Хоч ця людина була, як то кажуть, його єдиноутробним братом, вона в той же час йому чужа (Н. Рибак).

РІ́ДНИЙ (в якому хтось народився, виріс тощо), РОДИ́МИЙ розм., РОДИ́ННИЙ діал., ПИТО́МИЙ заст., ПИТИ́МИЙ заст.; БА́ТЬКІВСЬКИЙ, О́ТЧИЙ заст. (де знаходиться домівка батьків); МАТЕРИ́НСЬКИЙ (де знаходиться домівка матері). І знов бачу тебе, мій рідний краю! (І. Нечуй-Левицький); Скоро Ростоки. Маріка лагодиться вже злізати, бо то її родиме село (Г. Хоткевич); Яким усе ще не міг допитатися до свого родинного села (О. Ковінька); — Гіп-гіп! — всі кричать солдати на палубі корабля, Узрівши зубчастий Тауер, узрівши місця питомі (М. Бажан); Не вмирав дідусь той, хоч і нудив світом, бо судила доля, що умре тоді лиш, коли край питимий він побачить вільним, дужим та щасливим (Дніпрова Чайка); Хто з нас батьківську країну Проміняє на чужу? (П. Грабовський); Лечу стежками поміж ниви отчі, Де кров'ю сонця збризкана трава (Д. Павличко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. родимий — роди́мий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. родимий — -а, -е, розм. 1》 Який має від народження якісь здібності, нахил до чого-небудь; природжений. 2》 Який має пряму кровну спорідненість, безпосередній кровний зв'язок з ким-небудь; рідний (у 1 знач.). 3》 Те саме, що рідний 4). Родима сторона. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. родимий — моск. рідний Словник чужослів Павло Штепа
  4. родимий — РОДИ́МИЙ, а, е, розм. 1. Який має від народження якісь здібності, нахил до чого-небудь; природжений. На ярмарку ходило вже кілька версій вчорашньої події – Параскіца фігурувала як родима відьма (М. Коцюбинський); Кругом загоготіло: – Це родимий літун!... Словник української мови у 20 томах
  5. родимий — РОДИ́МИЙ, а, е, розм. 1. Який має від народження якісь здібності, нахил до чого-небудь; природжений. На ярмарку ходило вже кілька версій вчорашньої події — Параскіца фігурувала як родима відьма (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. родимий — Родимий, -а, -е 1) Врожденный, природный. Гірша відьма вчена, ніж родима. Ном. № 235. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. Ном. № 890, стр. 283. 2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ. Я тут чоловік родимий. Словник української мови Грінченка