родимий

Значення в інших словниках

1. родимий — -а, -е, розм. 1》 Який має від народження якісь здібності, нахил до чого-небудь; природжений. 2》 Який має пряму кровну спорідненість, безпосередній кровний зв'язок з ким-небудь; рідний (у 1 знач.). 3》 Те саме, що рідний 4). Родима сторона. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. родимий — моск. рідний Словник чужослів Павло Штепа
3. родимий — РОДИ́МИЙ, а, е, розм. 1. Який має від народження якісь здібності, нахил до чого-небудь; природжений. На ярмарку ходило вже кілька версій вчорашньої події – Параскіца фігурувала як родима відьма (М. Коцюбинський); Кругом загоготіло: – Це родимий літун!... Словник української мови у 20 томах
4. родимий — ПРИРО́ДЖЕНИЙ (який від народження має нахил, здібності до чогось), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРО́ДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, РОДИ́МИЙ розм., ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. — Ви ж природжений актор, Жержеля! Ви ж перлина артистичного таланту! (І. Словник синонімів української мови
5. родимий — РОДИ́МИЙ, а, е, розм. 1. Який має від народження якісь здібності, нахил до чого-небудь; природжений. На ярмарку ходило вже кілька версій вчорашньої події — Параскіца фігурувала як родима відьма (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
6. родимий — Родимий, -а, -е 1) Врожденный, природный. Гірша відьма вчена, ніж родима. Ном. № 235. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. Ном. № 890, стр. 283. 2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ. Я тут чоловік родимий. Словник української мови Грінченка