1. Словник української мови Грінченка

рівчак

Рівчак, -ка

м.

1) ум. отъ рів. Полетіла в рів, бо саме коло нашої різи був глибокий рівчак з маленькою криничкою. Левиц. Пов. 338.

2) Ручей. З джерел вода збірається в струмені, з них роблються рівчаки, з рівчаків річка. Дещо.

3) Желобокъ, углубленіе. Вас. 159. ум. рівчачо́к. Вас. 167.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рівчак — рівча́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рівчак — [р'іўчак] -ака, м. (на) -аку, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
  3. рівчак — -а, ч. 1》 Не дуже глибокий і широкий рів; канава. 2》 перен. Маленьке заглиблення, складка, зморшка на чому-небудь. 3》 мет. Спеціальний пристрій у вигляді канави, жолоба, по якому тече розплавлений метал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рівчак — РІВЧА́К, а́, ч. 1. Не дуже глибокий і широкий рів; канава. Довгим рівчаком обкопав Харитоненко свої ниви (К. Гордієнко); Сини Жменякові пішли на сінокоси вичистити рівчак, якого щороку вода заносить намулом (М. Томчаній); – Отак, – кажу, – діти. Словник української мови у 20 томах
  5. рівчак — КАНА́ВА (довга заглибина, викопана в землі); ОКІ́П (ОКО́П), ЗАКІ́П діал. (така заглибина з насипом, валом); РІВ, ФО́СА діал. (глибока, перев. розмита водою або викопана в землі); РІВЧА́К (не дуже глибокий і широкий рів). Словник синонімів української мови
  6. рівчак — Рівча́к, -ка́, в -ку́; -чаки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рівчак — РІВЧА́К, а́, ч. 1. Не дуже глибокий і широкий рів; канава. Довгим рівчаком обкопав Харитоненко свої ниви (Горд., Чужу ниву.., 1947, 228); Сини Жменякові пішли на сінокоси вичистити рівчак, якого щороку вода заносить намулом (Томч. Словник української мови в 11 томах