рівчак

рівча́к

-а, ч.

1》 Не дуже глибокий і широкий рів; канава.

2》 перен. Маленьке заглиблення, складка, зморшка на чому-небудь.

3》 мет. Спеціальний пристрій у вигляді канави, жолоба, по якому тече розплавлений метал.

|| Порожнина у стальній формі, яку заповнює розплавлений метал.

4》 Невеликий водяний потік, що утворюється від снігових, дощових або підземних вод.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

рівчак — рівча́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
рівчак — [р'іўчак] -ака, м. (на) -аку, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
рівчак — РІВЧА́К, а́, ч. 1. Не дуже глибокий і широкий рів; канава. Довгим рівчаком обкопав Харитоненко свої ниви (К. Гордієнко); Сини Жменякові пішли на сінокоси вичистити рівчак, якого щороку вода заносить намулом (М. Томчаній); – Отак, – кажу, – діти. Словник української мови у 20 томах
рівчак — КАНА́ВА (довга заглибина, викопана в землі); ОКІ́П (ОКО́П), ЗАКІ́П діал. (така заглибина з насипом, валом); РІВ, ФО́СА діал. (глибока, перев. розмита водою або викопана в землі); РІВЧА́К (не дуже глибокий і широкий рів). Словник синонімів української мови
рівчак — Рівча́к, -ка́, в -ку́; -чаки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
рівчак — РІВЧА́К, а́, ч. 1. Не дуже глибокий і широкий рів; канава. Довгим рівчаком обкопав Харитоненко свої ниви (Горд., Чужу ниву.., 1947, 228); Сини Жменякові пішли на сінокоси вичистити рівчак, якого щороку вода заносить намулом (Томч. Словник української мови в 11 томах
рівчак — Рівчак, -ка м. 1) ум. отъ рів. Полетіла в рів, бо саме коло нашої різи був глибокий рівчак з маленькою криничкою. Левиц. Пов. 338. 2) Ручей. З джерел вода збірається в струмені, з них роблються рівчаки, з рівчаків річка. Дещо. 3) Желобокъ, углубленіе. Вас. 159. ум. рівчачо́к. Вас. 167. Словник української мови Грінченка