1. Словник української мови Грінченка

різець

Різець, -зця

м.

1) Иглообразный стальной рѣзецъ, которымъ вырѣзываютъ матрицу для набойки холста. Вас. 192.

2) Стамеска — у колесниковъ, оконниковъ, токарей и пр. Вас. 147, 149. Шух. I. 306.

3) У ложечниковъ: ножъ съ кривымъ лезвіемъ, посредствомъ котораго вырѣзываютъ углубленіе ложки; лезвіе называется — лижна, рукоять — колодка. Шух. І. 247.

2) Рѣзецъ, инструментъ для подрѣзки сотовъ. Черк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різець — різе́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. різець — [р'ізец'] -з'ц'а, -зцем, м. (на) -з'ц'у, мн. -з'ц'і, -з'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. різець — -зця, ч. 1》 Однолезовий інструмент для обробки площин, а також циліндричних і фасонних поверхонь металевих, пластмасових та інших заготовок; ріжуча частина інструмента чи якого-небудь знаряддя. || Інструмент для різьблення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. Різець — Одне із знарядь праці Майстра мітки (Mark Master); символізує переваги освіти. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  5. різець — РІЗЕ́ЦЬ, зця́, ч. 1. Однолезовий інструмент для оброблення площин, а також циліндричних та фасонних поверхонь металевих, пластмасових та інших заготовок; різальна частина інструмента чи якого-небудь знаряддя. Словник української мови у 20 томах
  6. різець — РІЗЕ́ЦЬ, зця́, ч. 1. Однолезовий інструмент для обробки площин, а також циліндричних та фасонних поверхонь металевих, пластмасових та інших заготовок; ріжуча частина інструмента чи якого-небудь знаряддя. Словник української мови в 11 томах