1. Словник української мови Грінченка

сипати

Сипати, -плю, -плеш

гл.

1) Сыпать. Сип сюди борошно. Чи засміється, чи застыдиться, — так искри і сипле з очей. Г. Барв. 293. Так аж снігом сипле за шкуру. Ном. № 4397.

2) Лить, наливать. Ой пє козак да горілочку, а шинкарочка сипле. Грин. III. 316. Ой сип сирівець та криши опеньки. Шевч. Сип воду! Kolb. І. 34.

3) Лить, отливать изъ металла. Шух. І. 273, 275, 281 — 284.

4) О сѣти: выбрасывать въ воду. Сипати невід. (Стрижев.).

5) Шоссировать, мостить камнемъ (дорогу). Дорога широка, сипана камньом. Гн. I. 11.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сипати — [ VI, 145] «бити» [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. сипати — (кидати дрібне кудись) сіяти, трусити. Словник синонімів Полюги
  3. сипати — си́пати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. сипати — (у що) насипати, ви-, в-, з-, (на що) посипати, (борщ) лити, наливати, розливати, (сніг в обличчя) кидати жбурляти, (- дощ) іти, падати, (дрібно) сіяти, трусити, (іскри) розсипати, розкидати, розбризкувати, (світло) випромінювати, (грішми) розкидатися... Словник синонімів Караванського
  5. сипати — див. марнотратити Словник синонімів Вусика
  6. сипати — [сипатие] -пл'у, -плеиш, -пл'ут'; нак. сип, сиптеи Орфоепічний словник української мови
  7. сипати — -плю, -плеш; мн. сиплють; недок. 1》 перех. і без додатка. Змушувати падати куди-небудь, поступово випускаючи щось сипке або дрібне. || Висипаючи в одне місце, збирати докупи що-небудь сипке або дрібне. || Покривати що-небудь шаром чогось; посипати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. сипати — СИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. си́плють; недок. 1. що і без дод. Змушувати падати куди-небудь, поступово випускаючи щось сипке або дрібне. Сип, жінко, перцю! Нехай нам на віку хоч раз гірко буде (прислів'я); Відставляй муку готову, Зерно сип на камінь знову (Я. Словник української мови у 20 томах
  9. сипати — си́пати вул. 1. бити (ст): Сип йому головою в живіт, щоб на місці перевернувся (Франко)|| = валити 2. видавати під час допиту; зраджувати (ст): По другім арештованні луною пішла по місті відомість, що він “сипле”, і то дуже сипле (Шухевич)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. сипати — Сип коневі вівса мішком, то не будеш ходити пішком. Добре доглядай коня, і він справно служитиме тобі. Сип, сип із порожавого в пусте. Про пусту балачку. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. сипати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  12. сипати — Си́пати, си́плю, си́плеш, си́пле, си́племо, си́плете, си́плють; сип, си́пмо, си́пте; си́плючи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. сипати — СИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. си́плють; недок. 1. перех. і без додатка. Змушувати падати куди-небудь, поступово випускаючи щось сипке або дрібне. Сип, жінко, перцю! Нехай нам на віку хоч раз гірко буде (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах