сипати

СИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. си́плють; недок.

1. перех. і без додатка. Змушувати падати куди-небудь, поступово випускаючи щось сипке або дрібне.

Сип, жінко, перцю! Нехай нам на віку хоч раз гірко буде (Укр.. присл.., 1963, 65);

Відставляй муку готову, Зерно сип на камінь знову (Щог., Поезії, 1958, 196);

Пора варить кулешу. В киплячий казан він сипле муку (Коцюб., II, 1955, 330);

Здавалося, що на туго напнуте полотно хтось рясно сипле великі горошини (Донч., II, 1956, 49);

Наставив мішок — сип. Жінка набрала [зерно] в коробку і стала насипати (Головко, І, 1957, 331);

*Образно. Шумів ліс, віючи холодом в душі танкістів, сиплючи жар в їхні серця (Ю. Янов., І, 1958, 316);

// Висипаючи в одне місце, збирати докупи що-небудь сипке або дрібне.

Ой копала бараболю, сипала на купку (Коломийки, 1969, 85);

// Покривати що-небудь шаром чогось; посипати.

Люди кинулись гасить вогонь, сипали на загату землю (Н.-Лев., III, 1956, 358).

◊ Си́пати зайця́м со́лі на хвіст — марно погрожувати кому-небудь; нереально думати про щось.

Весь вільний час ви мрієте над водою про такенну-о! щуку або сиплете зайцям солі на хвіст (Козл., Сонце.., 1957, 128);

Си́пати со́лі на ра́ну — викликати тяжкі спомини, роз’ятрювати душевний біль; хвилювати, тривожити, непокоїти когось, додавати ще більше болю, прикрощів комусь.

От лихо. Старий заледве оклигав після втрати доньки, а ти йому сиплеш солі на рану! (Ю. Янов., II, 1954, 121).

2. перех. Насипаючи землю, робити горб, вал і т. ін.

— Вали сипати? Не діждуть же вони сього! Не діждуть, не діждуть! — гукали ще голосніше тії [ті], що були дальш од писарського поїзду (П. Куліш, Вибр., 1969, 157);

— То таки саме перед війною було, як ми сипали могилу (Стеф., І, 1949, 199).

3. перех. Наливати з однієї посудини в іншу рідку страву.

— А сип, жінко, галушки, та будем, вечеряти (Укр.. казки, 1951, 51);

Параска .. підганяє Галю, щоб мерщій сипала борщ (Мирний, IV, 1955, 117);

Ну, а мама Так, як мама — Сипле в миску Борщ з грибами (Стельмах, V, 1963, 370);

// розм. Наливати з однієї посудини в іншу напої.

Прийшов [чумак] до корчми з одним батогом. «Сип, шинкарко, горілки!» — сказав з горя (Україна.., І, 1960, 67);

— Ой сип сирівець Та криши опеньки (Шевч., І, 1963, 124).

4. перех. і неперех., чим. Кидати, жбурляти що-небудь сипке або дрібне.

Переходячи потік за потоком, минаючи хмурі ліси, де озивалась часом дзвінком корова або білиця [білка] сипала вниз під смереку об’їдки шишок, Іван піднімався все вище (Коцюб., II, 1955, 317);

Юрмою вискакують панни, шпурляють услід гостям груддя, паліччя, сиплють піском (Вас., III, 1960, 493);

Вітер вив і сипав холодним дощем і не менш холодними солоними бризками (Тулуб, В степу.., 1964, 393);

Починалась хуртовина, вітер сипав в обличчя лапаті сніжинки (Зар., На.. світі, 1967,139);

// Розкидати, розтрушувати що-небудь.

За хвилину увіходить у браму Агамемнон, ведучи за руку Кассандру. Рабині сиплють їм під ноги квітки (Л. Укр., II, 1951, 329);

По сонній воді — як самоцвіти хто сипле, і грають вони, всміхаються до місяця крізь густі віти (Головко, І, 1957, 53);

// Роняти, губити щось.

Сосни-мачти стогнуть не менше за інших: де поділася зелена дзвінка хвоя, якою можна було ловити вітер або сипати її собі під ноги зеленавим дощем? (Ю. Янов., II, 1958, 158);

Сипле вишня квітом з білих верховіть (Забашта, Вибр., 1958, 163);

//Сіяти, трусити що-небудь.

Похмуре небо сипало дрібненькі росинки (Досв., Вибр., 1959, 333);

Сипле з небесної чаші сніжинки рука невідома (Сос., І, 1957, 95);

// Розкидати, розсипати, розбризкувати (іскри, дрібні частинки чого-небудь і т. ін.).

Четверо коліс неначе залюбки.. крутились на ясному сонці й сипали бризками на всі боки (Н.-Лев., II, 1956, 307);

Граніт .. сипав під зубилом іскрами і дзвенів, як залізо (Баш, Вибр., 1948, 13);

*Образно. Він зціпив зуби, аж жовна ворушились над щелепами, і його огнисті.. очі аж сипали блискавицями (Смолич, Мир.., 1958, 207);

// перен. Випромінювати, поширювати що-небудь.

Сонечко сипало золотом щиро, пахучі квітки головками кивали привітно (Дн. Чайка, Тв., 1960, 136);

Променем сріблястим сипле місяченько На сади зелені, поля та долини (Граб., І, 1959, 520);

Очі Марусині.. неначе гладять по душі, сиплють тихий світ з душі тихої, доброї та веселої (Н.-Лев., VI, 1966, 6);

Ліхтарі сипали м’яке світло (Десняк, Опов., 1951, 46).

◊ Моро́зом си́пле по ті́лу (по пле́чах і т. ін.); Сні́гом си́пле за шку́ру, безос. — про неприємне відчуття холоду від страху, хвилювання, хвороби і т. ін.

Добре співав [Гриць]! Як було заспіває Нечая, то тобі здається, що от-от козаки вийдуть! по плечах так і сипле морозом (Вовчок, І, 1955, 40);

Мене аж острах бере, .. чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять?.. (Мирний, IV, 1955, 353);

Так аж снігом сипле за шкуру (Номис, 1864, № 4397);

Си́пати вогне́м — дуже сердитися, гнівно розмовляти.

Відійшов [Короп], не зважаючи, що Михайло аж вогнем сипав (Март., Тв., 1954, 72);

Си́пати грі́шми (гроши́ма) — надмірно, нерозсудливо витрачати гроші.

Хоть і бачила день в день, що Ежен сипле грішми, та все-таки їм стало якось моторошно, коли почули в однім слові, яка сума пішла на їх тринедільні гульки (Фр., І, 1955, 325);

— Я не потерплю, щоб кожен сипав народними грішми направо й наліво (Кучер, Трудна любов, 1960, 241);

Сипала грошима Самойловичка по судах, щоб здійснити свою волю (Крот., Сини.., 1948, 43);

Си́пати піско́м про́ти гори́ — виконувати марну роботу; даремно виступати проти сили.

Проти гори піском не сипать з поли (Укр.. присл.., 1963, 46);

[Василь:] Боліло та рвалося на шматки моє серце, а що вдієш проти сили? не сипатимеш піском проти гори!.. (Мирний, V, 1955, 107).

5. неперех. Іти, падати (про рясний дрібний дощ, сніг і т. ін.).

Сипле, сипле, сипле сніг, З неба сірої безодні Міріадами летять Ті метелики холодні (Фр., XI, 1952, 34);

Зверху сипав і сипав дрібний сухий сніг, наче борошно з подертого сита (Тулуб, В степу.., 1964, 220);

Забивши два кілки, біля яких було поставлено дерев’яний щит, Павло зрозумів, що буде безглуздям вовтузитися в цій грязоті [грязі], коли ще й зверху сапатиме дощ (Хижняк, Килимок, 1961, 6);

[Колос:] Знову почало з неба сипати (Корн., II, 1955, 36).

6. перех. і неперех., перен., чим, розм. Говорити, вимовляти що-небудь швидко, безперервно, одне за одним.

Маруся вертілась, сипала свої зауваження,.. не бентежачись, що її чують не тільки Аврельця з Олею (Вільде, Сестри.., 1958, 463);

Сергій сьогодні менше сипле сарказмами, настроєний скоріше на філософський лад (Гончар, Циклон, 1970, 11);

*Образно. Чубенківськай загін брів напомацки, поліські сосни обступили з усіх боків, і шуміли, і сипали рівним сном шепіт, і рипіли, мов снасть, і вуркотіла, мов паруси (Ю. Янов., II, 1958, 209).

◊ Си́пати доко́рами на кого — докоряти комусь.

Прийшов Яків додому, і .. вона сипала на його [нього] докорами (Мирний, І, 1954, 234);

Си́пати до́тепами (жа́ртами, до́тепи, жа́рти) — часто вставляти в свою мову жартівливі, гострі, дотепні слова, фрази і т. ін.

У центрі уваги була Оксана, яка весь час сипала дотепами, розповідала веселі історії з інститутського життя (Минко, Ясні зорі, 1951, 239);

Невеличкий, але меткий, .. він стояв посеред натовпу учнів і сипав дотепи (Кол., Терен.., 1959, 29);

Радивон сам вдоволений до нестями… Сипле жартами, що від них молодиці аж мліють (Горд., Дівчина.., 1954, 86);

Сипле [Миша] жарти .. Дівчина всміхається (Дор., Літа.., 1957, 165);

Си́пати компліме́нти див. компліме́нт;

Си́пати пита́ння (запита́ння, пита́ннями, запита́ннями) — ставити кому-небудь багато запитань.

— Який Бонковський? Які карбованці? Може, ти гроші загубив у дорозі? — сипала Онися питання (Н.-Лев., III, 1956, 169);

Тепер Батуллі розв’язно зацікавлений, просто дивиться в очі Молоканові, сипле запитання, дає поради (Ле, Міжгір’я, 1953, 427);

Си́пати прислі́в’ями — часто використовувати в своїй мові прислів’я.

На косовиці сіна або сівбі Герман Карпович без кінця сипав прислів’ями (Мас., Роман.., 1970, 36);

Си́пати прокльо́ни (прокльо́нами) — проклинати кого-небудь.

Той [хаджі] в безсильній злості лишень плював та сипав прокльони (Коцюб., І, 1955, 295);

Очі горіли сатанинським вогнем, а почорнілі вуста сипали прокльони (Тют., Вир, 1964, 391);

Поки гестапівець, сиплячи прокльонами, сичав і зводився з землі на ноги, .. в полі, недалеко від села, спалахнуло червоне полум’я (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 180);

Си́пати слова́ми (слова́) — багато й швидко говорити.

Пані так і сипле словами, і хусточкою очі обітре, і руками сплесне (Вовчок, І, 1955, 262);

Віта сипала словами, сміялася, обнімала, не даючи Ані й отямитися (Ряб., Жайворонки, 1957, 158);

Все, що сказав Євген, ніби не стосувалося її, а когось іншого. А він ніби не помічав того, перехилився до неї, сипав слова (Чаб., Катюша, 1960, 279);

Як горо́х (горо́хом) си́пати (обсипа́ти) див. горо́х;

Як з (із) рукава́ (з мішка́) си́пати — дуже багато говорити.

Говорить, як з рукава сипле (Укр.. присл.., 1955, 302);

Кирило сипав як із рукава: про «бариню», .. про порошки для апетиту (Вас., II, 1959, 168);

І сипле [Патякало] вже як з рукава, І вже таке торочить, Що Потакайло лиш кива, А інші всі регочуть (Біл., Зигзаг, 1956, 19);

[Канупір:] Слухаєш-слухаєш його, аж голова тобі почне макітритись, а він сипе [сипле] та й сипе як з мішка (Кроп., II, 1958, 138).

7. перех. і неперех., чим, перен., розм. Виконувати дії, пов’язані з великою інтенсивністю або безперервністю.

Поцілунок за поцілунком сипле. Василь стоїть, регочеться. Галя сердито одпихається (Мирний, IV, 1955, 148);

// Із захопленням, енергійно грати на музичному інструменті.

Всім відомий у районі бригадир Микола сипле танці на гармоні і пісні довкола (Уп., Вітчизна миру, 1951, 101);

Сидів на нижніх нарах веселоокий баяніст і сипав переборами, а хлопці посеред вагона давали лиха закаблукам (Загреб., Шепіт, 1966, 38);

// Співати енергійно, довго (про птахів).

Жайворонки, та божа дрібнота, що лиш вона одна під саму синяву небес.. збивається, сипала солодкими перлинними трелями (Коб., III, 1956, 461);

У молодому дубняку зозулі сипали «ку-ку…» (Гонч., Вибр., 1959, 332);

Соловейко Навесні, Навесні Сипле співи Голосні, Голосні (Бойко, Ростіть.., 1959, 14).

8. перех. і неперех., перен. У великій кількості, щедро спрямовувати дію на кого-небудь.

Чи не він [козак] то гука, перескакує гору й байрак І на вражі полки сипле кару і жах? (Укр. поети-романтики.., 1968, 141);

Душа його [поета] кипить, рокочуть грізно струни І сиплють на земних богів свої перуни (П. Куліш, Вибр., 1969, 369);

// розм. Бити, шмагати, лупцювати кого-небудь чимсь.

[Недоросток:] Коли б оце тобі вліпив в долоню з десяток лінійок, як, бувало, наш дяк сипле, тоді б у голові в тебе швидше колеса повертались… (Вас., III, 1960, 92);

— Жерти так умієте? — і шпурляла [мачуха] якоюсь ломакою услід за чоловіком, а пасербиці сипала запотиличниками (Хотк., II, 1966, 94);

На голови катів ми сиплемо удари (Сос., І, 1957, 52);

// Посилено стріляти в кого-небудь.

Турецькі гармати сипали ядрами зо дві години. З-за диму не було сонця видно (Мак., Вибр., 1956, 500);

Уночі партизани поодинці — врозсипну — підкрадалися до будинку і стріляли у вікна. Тоді там зчинялася тривога — звідти сипали з кулеметів (Мик., II, 1957, 275);

// Спрямовувати у великій кількості.

Галичани турляли драбини дрючками, сипали рій стріл (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 310);

*Образно. Сонце палке сипле стріли на білую крейду (Л. Укр., І, 1951, 151);

// Давати кому-небудь щось у великій кількості, наділяти когось великою кількістю чого-небудь.

Дітей, що за ним так, як сарана, біжать, заставляє [чоловік] танцювати, а їм за те жменями .. горішки сипле (Кв.-Осн., II, 1956, 290);

Швиденько Мороз розгортає пакунки І сипле їм [дітям] щедро свої подарунки (С. Ол., Вибр., 1959, 163);

*Образно. Всі тільки ніченьку й ждуть, Щоб одягнувшися темними крилами,.. Щедро і сміло бажаючим сипала В вічі снодійні маки (Щог., Поезії, 1958, 316).

9. неперех., розм. Прибувати у великій кількості звідки-небудь або кудись.

— Я не знав, де їх [людей] у сина дівати. Таки так і сиплють, так і сиплють! (Кв.-Осн., II, 1956, 244);

Позаду зі сходів все ще сипав, мов гречка з сита, чорний натовп пасажирів (Панч, II, 1956, 115).

10. наказ. сп. сип (си́пте), неперех., розм. Уживається як спонукання до дії.

— Разом на нього, Начку! Сип йому головою в живіт, щоб на місці перевернувся! — крикнув Владко (Фр., VI, 1951, 145);

Безладна стрілянина і вигуки: «Отак їх! Пішли навтіки сині жупани! Сип по них з кулемета!» (Мокр., П’єси, 1959, 23);

— Сипте, хлопці, до пана гетьмана: нова здобич у руки нам пре (Тулуб, Людолови, II, 1957, 177).

11. перех., діал. Відливати (у 6 знач.) що-небудь.

Як сипле [гуцул] що або вирізує,— кладе туди сто орнаментів, сто мотивів, сто барв. Так же й убирається, так же й співає (Хотк., II, 1966, 68).