сипатися

СИ́ПАТИСЯ, плеться; мн. си́плються; недок.

1. Падати (про що-небудь сипке або дрібне).

Сидить собі [Іван] у млині, дивиться, як мельник орудує, як засипається зерно, як борошно сиплеться (Казки Буковини.., 1968, 56);

— Сиплються п’ятаки в мою шапку, а шинкарка знай частує та частує! (Н.-Лев., І, 1956, 67);

Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (Головко, II, 1957, 28);

Веселим водограєм сиплеться в бункер золотисте зерно (Рад. Укр., 9.VIІІ 1949, 2);

*Образно. Ось молодий сміх дівчини розкочується по лісі і жаром сиплеться в парубочу душу (Стельмах, І, 1962, 401);

// Осипатися, зсуватися, обрушуватися (про землю, пісок і т. ін.).

Гуркіт залунав десь поблизу, затріщав, немов валився якийсь дерев’яний будинок або сипалось каміння з горища (Фр., VII, 1951, 354);

Кулі впивалися в стіну над головою, і штукатурка сипалась йому за шию (Гончар, III, 1959, 146);

// Опадати, обсипатися (про зів’яле листя, переспіле зерно, про цвіт, достиглі плоди і т. ін.).

Не сумуй, що листя Сиплеться додолу: Знов зазеленіє По всьому околу (Граб., І, 1959, 219);

Сиділи ми в садку, там саме зацвітало і сипався з каштанів білий цвіт (Л. Укр., І, 1951, 185);

Жали [селяни] ячмінь, а він уже перестиг — сиплеться, тільки й можна по росі ранками жати (Головко, II, 1957, 422);

Сиплеться достигла нива, Жати проситься (Воскр., Цілком.., 1947, 60);

З груші Сипались грушки (Стельмах, V, 1963, 372);

*Образно. Синиці голос-голосок Один не збляк, один не змок, Голками сиплеться сухими (Рильський, II, 1960, 52);

// Губитися, втрачатися.

[Голос:] Дядьку! Мішок подрався, гроші он по дорозі сиплються (Вас., III, 1960, 435);

// Випадати з чого-небудь (про багато предметів).

Хапав [Спичаковський] залізничника за комір, той випускає з переляку свою книжку, з якої сиплються якісь папірці (Коч., II, 1956, 49);

*Образно. Ще зорі сипалися в роси, Ще не займавсь на сході ліс, А вже передзвеніли коси..— на сінокіс (Вирган, В розп. літа, 1959, 50).

◊ По́рох (порохно́) си́плеться; Порохня́ си́палася з кого — хтось дуже старий.

[Баба:] Ну, подумайте! Та з тебе ж порох сиплеться! (Мам., Тв., 1962, 478);

— Він уже підтоптаний, вже порохно з нього сиплеться (Гуц., З горіха.., 1967, 44);

[Xрапко:] Бісів діді Аж порохня з його [нього] сиплеться, а ще таки плутає ногами (Мирний, V, 1955, 133);

Си́патися як із мішка́ (із рукава́) — з’являтися безперервно, один за одним, у дуже великій кількості.

Шляхта кричала, гвалтувала. Проекти, один одного давніші, сипалися як із мішка, виникали щохвилини й щохвилини ж гасли (Хотк., Довбуш, 1965, 275).

2. розм. Литися (про рідину).

В чарку вогнисту з перехиленої пляшки сипалось фіалково-гаряче та сріблясто-зелене вино (Тич., III, 1957, 32).

3. Летіти, розлітатися, розсипатися, розбризкуватися в усі боки дрібними частинками (про що-небудь сипке або дрібне).

Вже б’ють козаки напропаще [напропале]; іскри сиплються густо, і от-от комусь погибель! Аж зразу — черк! Пополам обидві шаблі (П. Куліш, Вибр., 1969, 107);

// перен. Випромінюватися, поширюватися.

Єремія стояв проти вікна. Ясний світ лився на його вид, сипавсь на дороге убрання (Н.-Лев., VII, 1966, 37);

Таня Фрунзе виходить на берег, Сонце сиплеться їй на плече (Бичко, Сійся.., 1959, 322);

//Спадати, розсипатися.

Скидає [чоловік] шапку, і огнистий полукіпок вогкого волосся сиплеться йому на очі й потилицю (Стельмах, І, 1962, 453).

◊ [Аж] і́скри [з оче́й] си́плються:

а) хто-небудь стає дуже сердитим, гнівним.

— В цьому році щось переміниться! — впевнено сказала Христина. — Тепер у всіх, коли скажеш про пана, аж іскри сиплються з очей (Стельмах, І, 1962, 552);

Іде вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються, думають, що то він їх дратує (Тют., Вир, 1964, 6);

б) хто-небудь виділяється великою силою, енергією, завзяттям.

Та й кінь же був, отой Паша! Теперечки й коней таких чортма. Ледве два чоловіки вдержать: так на двох ногах і ходить; шия — мов у лебедя, хвіст догори, ніздрі — хоч кулаки засовуй, з очей іскри сиплються! (Стор., І, 1957, 183);

[4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються. І відважний, як чортяка (Ірчан, І, 1958, 75);

Щоб [аж] і́скри си́палися — дуже сильно.

— Тобі треба б навколішки кинутись. Зубами, аж іскри щоб сипались, гризти оці залізні пута!.. (Головко, І, 1957, 53).

4. перен. Безперервно, у великій кількості летіти, спрямовуватися, обрушуватися на кого-небудь, кудись.

Мов гадюки, свистіли монгольські стріли, градом сиплючись на боярську оселю (Фр., VI, 1951, 80);

Парубок стояв на колінах,.. захищаючись руками од .. кулаків, які градом сипалися на нього (Вас., IV, 1960, 31);

Скільки доносів сипалося на Мажита Гафурі, скільки безглуздих обвинувачень і провокацій з боку царського уряду й його прибічників! (Тич., III, 1957, 234);

Піратський танк мчав палаючи. Вздовж усієї вулиці з горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю (Гончар, III, 1959, 279);

// З’являтися, надходити з усіх боків.

Хтозна вже, що так діяло: чи Михайлові промови, чи доброта людська, а тільки пожертви починали сипатися все щедріше й щедріше (Збан., Сеспель, 1961, 359).

5. перен. Звучати, лунати безперервно або з усіх боків.

Бородавкін смішив усіх, розказував українські анекдоти, котрі так і сипались з його язика, неначе насіння з торби (Н.-Лев., VI, 1966, 85);

В квітнику гудіння бджіл, а з розчиненого вікна сиплеться водоспадом музика (Рильський, Бабине літо, 1967, 82);

Сміх, збуджений, радісний, все сипався й сипався з її вуст дзвінким, чистим металом (Смолич, Ми разом.., 1950, 5).

6. перен., розм. Руйнуватися (про дах, огорожу і т. ін.).

Повітка похилилась набік, покрівля світиться, стріха обсмикані, огорожа сиплеться (Н.-Лев., І, 1956, 101);

// Ламаючись, відпадати.

Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому, аж зубці з гребінця сиплються (Н.-Лев., III, 1956, 268).

7. Іти, падати (про рясний дрібний дощ, сніг і т. ін.).

Дощ.. сипавсь з хмар густих (Фр., XIII, 1954, 53);

Сипався ледве помітний сніжок (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9);

// Посилено литися, текти краплями (про сльози і т. ін.).

Галя, сидячи в кутку, хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози, що так і сипалися з карих оченят (Гр., І, 1963, 277);

Буйні сльози текли по її щоках, сипались, мов той град, з-під долонь (Чаб., Балкан. весна, 1960, 13).

8. перен., розм. Виходити разом звідки-небудь або іти разом кудись (про багатьох людей).

Що воно за диво? З білої волості сиплються люди, немов з млина по жнивах (Козл., На переломі, 1947, 125).