сипатися

СИ́ПАТИСЯ, плеться; мн. си́плються; недок.

1. Падати (про що-небудь сипке або дрібне).

Сидить собі [Іван] у млині, дивиться, як мельник орудує, як засипається зерно, як борошно сиплеться (з казки);

– Сиплються п'ятаки в мою шапку, а шинкарка знай частує та частує! (І. Нечуй-Левицький);

Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (А. Головко);

Веселим водограєм сиплеться в бункер золотисте зерно (з газ.);

* Образно. Ось молодий сміх дівчини розкочується по лісі і жаром сиплеться в парубочу душу (М. Стельмах);

// Осипатися, зсуватися, обрушуватися (про землю, пісок і т. ін.).

Гуркіт залунав десь поблизу, затріщав, немов валився якийсь дерев'яний будинок або сипалось каміння з горища (І. Франко);

Кулі впивалися в стіну над головою, і штукатурка сипалась йому за шию (О. Гончар);

// Опадати, обсипатися (про зів'яле листя, переспіле зерно, про цвіт, достиглі плоди і т. ін.).

Не сумуй, що листя Сиплеться додолу: Знов зазеленіє По всьому околу (П. Грабовський);

Сиділи ми в садку, там саме зацвітало і сипався з каштанів білий цвіт (Леся Українка);

Жали [селяни] ячмінь, а він уже перестиг – сиплеться, тільки й можна по росі ранками жати (А. Головко);

Сиплеться достигла нива, Жати проситься (С. Воскрекасенко);

З груші Сипались грушки (М. Стельмах);

* Образно. Синиці голос-голосок Один не збляк, один не змок, Голками сиплеться сухими (М. Рильський);

// Губитися, втрачатися.

[Голос:] Дядьку! Мішок подрався, гроші он по дорозі сиплються (С. Васильченко);

// Випадати з чого-небудь (про багато предметів).

Хапав [Спичаковський] залізничника за комір, той випускає з переляку свою книжку, з якої сиплються якісь папірці (І. Кочерга);

* Образно. Ще зорі сипалися в роси, Ще не займавсь на сході ліс, А вже передзвеніли коси .. – на сінокіс (І. Вирган).

2. розм. Литися (про рідину).

В чарку вогнисту з перехиленої пляшки сипалось фіалково-гаряче та сріблясто-зелене вино (П. Тичина).

3. Летіти, розлітатися, розсипатися, розбризкуватися в усі боки дрібними частинками (про що-небудь сипке або дрібне).

Вже б'ють козаки напропаще [напропале]; іскри сиплються густо, і от-от комусь погибель! Аж зразу – черк! Пополам обидві шаблі (П. Куліш);

// перен. Випромінюватися, поширюватися.

Єремія стояв проти вікна. Ясний світ лився на його вид, сипавсь на дороге убрання (І. Нечуй-Левицький);

Таня Фрунзе виходить на берег, Сонце сиплеться їй на плече (В. Бичко);

// Спадати, розсипатися.

Скидає [чоловік] шапку, і огнистий полукіпок вогкого волосся сиплеться йому на очі й потилицю (М. Стельмах).

4. перен. Безперервно, у великій кількості летіти, спрямовуватися, обрушуватися на кого-небудь, кудись.

Мов гадюки, свистіли монгольські стріли, градом сиплючись на боярську оселю (І. Франко);

Парубок стояв на колінах, .. захищаючись руками од .. кулаків, які градом сипалися на нього (С. Васильченко);

Скільки доносів сипалося на Мажита Гафурі, скільки безглуздих обвинувачень і провокацій з боку царського уряду й його прибічників! (П. Тичина);

Піратський танк мчав палаючи. Вздовж усієї вулиці з горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю (О. Гончар);

// З'являтися, надходити з усіх боків.

Хтозна вже, що так діяло: чи Михайлові промови, чи доброта людська, а тільки пожертви починали сипатися все щедріше й щедріше (Ю. Збанацький).

5. перен. Звучати, лунати безперервно або з усіх боків.

Бородавкін смішив усіх, розказував українські анекдоти, котрі так і сипались з його язика, неначе насіння з торби (І. Нечуй-Левицький);

В квітнику гудіння бджіл, а з розчиненого вікна сиплеться водоспадом музика (М. Рильський);

Сміх, збуджений, радісний, все сипався й сипався з її вуст дзвінким, чистим металом (Ю. Смолич).

6. перен., розм. Руйнуватися (про дах, огорожу і т. ін.).

Повітка похилилась набік, покрівля світиться, стріха обсмикані, огорожа сиплеться (І. Нечуй-Левицький);

// Ламаючись, відпадати.

Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому, аж зубці з гребінця сиплються (І. Нечуй-Левицький).

7. Іти, падати (про рясний дрібний дощ, сніг і т. ін.).

Дощ .. сипавсь з хмар густих (І. Франко);

Сипався ледве помітний сніжок (І. Сенченко);

// Посилено литися, текти краплями (про сльози і т. ін.).

Галя, сидячи в кутку, хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози, що так і сипалися з карих оченят (Б. Грінченко);

Буйні сльози текли по її щоках, сипались, мов той град, з-під долонь (М. Чабанівський).

8. перен., розм. Виходити разом звідки-небудь або іти разом кудись (про багатьох людей).

Що воно за диво? З білої волості сиплються люди, немов з млина по жнивах (П. Козланюк).

◇ [Аж] і́скри (і́скорки) з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (сипну́ли, полеті́ли, поскака́ли, скакну́ли і т. ін.) див. і́скра;

[Аж] штукату́рка зі сте́лі си́плеться див. штукату́рка;

Аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р'я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.) див. пі́р'я;

За ши́ю [па́дати (си́патися і т. ін.)] див. ши́я;

Порохня́ (рідше по́рох, порохно́ і т. ін.) си́плеться див. порохня́;

(1) Си́патися з язика́ – вимовлятися швидко та у великій кількості (про слова, фрази і т. ін.).

Бородавкін смішив усіх, розказував українські анекдоти, котрі так і сипались з його язика (І. Нечуй-Левицький);

(2) Си́патися як із мішка́ (рукава́) – з'являтися безперервно, один за одним, у дуже великій кількості.

Шляхта кричала, гвалтувала. Проекти, один одного давніші, сипалися як із мішка, виникали щохвилини й щохвилини ж гасли (Г. Хоткевич).