сипати

СИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. си́плють; недок.

1. що і без дод. Змушувати падати куди-небудь, поступово випускаючи щось сипке або дрібне.

Сип, жінко, перцю! Нехай нам на віку хоч раз гірко буде (прислів'я);

Відставляй муку готову, Зерно сип на камінь знову (Я. Щоголів);

Пора варить кулешу. В киплячий казан він сипле муку (М. Коцюбинський);

Здавалося, що на туго напнуте полотно хтось рясно сипле великі горошини (О. Донченко);

Наставив мішок – сип. Жінка набрала [зерно] в коробку і стала насипати (А. Головко);

* Образно. Шумів ліс, віючи холодом в душі танкістів, сиплючи жар в їхні серця (Ю. Яновський);

// Висипаючи в одне місце, збирати докупи що-небудь сипке або дрібне.

Ой копала бараболю, сипала на купку (з народної пісні);

// Покривати що-небудь шаром чогось; посипати.

Люди кинулись гасить вогонь, сипали на загату землю (І. Нечуй-Левицький).

2. що. Насипаючи землю, робити горб, вал і т. ін.

– Вали сипати? Не діждуть же вони сього! Не діждуть, не діждуть! – гукали ще голосніше тії [ті], що були дальш од писарського поїзду (П. Куліш);

– То таки саме перед війною було, як ми сипали могилу (В. Стефаник).

3. що. Наливати з однієї посудини в іншу рідку страву.

– А сип, жінко, галушки, та будем, вечеряти (з казки);

Параска .. підганяє Галю, щоб мерщій сипала борщ (Панас Мирний);

Ну, а мама Так, як мама – Сипле в миску Борщ з грибами (М. Стельмах);

// розм. Наливати з однієї посудини в іншу напої.

Прийшов [чумак] до корчми з одним батогом. “Сип, шинкарко, горілки!” – сказав з горя (народний жарт);

– Ой сип сирівець Та криши опеньки (Т. Шевченко).

4. що і без прям. дод. Кидати, жбурляти що-небудь сипке або дрібне.

Переходячи потік за потоком, минаючи хмурі ліси, де озивалась часом дзвінком корова або білиця [білка] сипала вниз під смереку об'їдки шишок, Іван піднімався все вище (М. Коцюбинський);

Юрмою вискакують панни, шпурляють услід гостям груддя, паліччя, сиплють піском (С. Васильченко);

Вітер вив і сипав холодним дощем і не менш холодними солоними бризками (З. Тулуб);

Починалась хуртовина, вітер сипав в обличчя лапаті сніжинки (М. Зарудний);

// Розкидати, розтрушувати що-небудь.

За хвилину увіходить у браму Агамемнон, ведучи за руку Кассандру. Рабині сиплють їм під ноги квітки (Леся Українка);

По сонній воді – як самоцвіти хто сипле, і грають вони, всміхаються до місяця крізь густі віти (А. Головко);

// Роняти, губити щось.

Сосни-мачти стогнуть не менше за інших: де поділася зелена дзвінка хвоя, якою можна було ловити вітер або сипати її собі під ноги зеленавим дощем? (Ю. Яновський);

Сипле вишня квітом з білих верховіть (Л. Забашта);

// Сіяти, трусити що-небудь.

Похмуре небо сипало дрібненькі росинки (Олесь Досвітній);

Сипле з небесної чаші сніжинки рука невідома (В. Сосюра);

// Розкидати, розсипати, розбризкувати (іскри, дрібні частинки чого-небудь і т. ін.).

Четверо коліс неначе залюбки .. крутились на ясному сонці й сипали бризками на всі боки (І. Нечуй-Левицький);

Граніт .. сипав під зубилом іскрами і дзвенів, як залізо (Яків Баш);

* Образно. Він зціпив зуби, аж жовна ворушились над щелепами, і його огнисті .. очі аж сипали блискавицями (Ю. Смолич);

// перен. Випромінювати, поширювати що-небудь.

Сонечко сипало золотом щиро, пахучі квітки головками кивали привітно (Дніпрова Чайка);

Променем сріблястим сипле місяченько На сади зелені, поля та долини (П. Грабовський);

Очі Марусині .. неначе гладять по душі, сиплють тихий світ з душі тихої, доброї та веселої (І. Нечуй-Левицький);

Ліхтарі сипали м'яке світло (О. Десняк).

5. без прям. дод. Іти, падати (про рясний дрібний дощ, сніг і т. ін.).

Сипле, сипле, сипле сніг, З неба сірої безодні Міріадами летять Ті метелики холодні (І. Франко);

Зверху сипав і сипав дрібний сухий сніг, наче борошно з подертого сита (З. Тулуб);

Забивши два кілки, біля яких було поставлено дерев'яний щит, Павло зрозумів, що буде безглуздям вовтузитися в цій грязоті [грязі], коли ще й зверху сапатиме дощ (А. Хижняк);

[Колос:] Знову почало з неба сипати (О. Корнійчук).

6. що і без прям. дод., чим, перен., розм. Говорити, вимовляти що-небудь швидко, безперервно, одне за одним.

Маруся вертілась, сипала свої зауваження, .. не бентежачись, що її чують не тільки Аврельця з Олею (Ірина Вільде);

Сергій сьогодні менше сипле сарказмами, настроєний скоріше на філософський лад (О. Гончар);

* Образно. Чубенківськай загін брів напомацки, поліські сосни обступили з усіх боків, і шуміли, і сипали рівним сном шепіт, і рипіли, мов снасть, і вуркотіла, мов паруси (Ю. Яновський).

7. що і без прям. дод., чим, перен., розм. Виконувати дії, пов'язані з великою інтенсивністю або безперервністю.

Поцілунок за поцілунком сипле. Василь стоїть, регочеться. Галя сердито одпихається (Панас Мирний);

// Із захопленням, енергійно грати на музичному інструменті.

Всім відомий у районі бригадир Микола сипле танці на гармоні і пісні довкола (М. Упеник);

Сидів на нижніх нарах веселоокий баяніст і сипав переборами, а хлопці посеред вагона давали лиха закаблукам (П. Загребельний);

// Співати енергійно, довго (про птахів).

Жайворонки, та божа дрібнота, що лиш вона одна під саму синяву небес .. збивається, сипала солодкими перлинними трелями (О. Кобилянська);

У молодому дубняку зозулі сипали “ку-ку...” (І. Гончаренко);

Соловейко Навесні, Навесні Сипле співи Голосні, Голосні (Г. Бойко).

8. що і без прям. дод., перен. У великій кількості, щедро спрямовувати дію на кого-небудь.

Чи не він [козак] то гука, перескакує гору й байрак І на вражі полки сипле кару і жах? (А. Метлинський);

Душа його [поета] кипить, рокочуть грізно струни І сиплють на земних богів свої перуни (П. Куліш);

// розм. Бити, шмагати, лупцювати кого-небудь чимсь.

[Недоросток:] Коли б оце тобі вліпив в долоню з десяток лінійок, як, бувало, наш дяк сипле, тоді б у голові в тебе швидше колеса повертались... (С. Васильченко);

– Жерти так умієте? – і шпурляла [мачуха] якоюсь ломакою услід за чоловіком, а пасербиці сипала запотиличниками (Г. Хоткевич);

На голови катів ми сиплемо удари (В. Сосюра);

// Інтенсивно вести вогонь (з кулемета, автомата, гармати тощо).

Турецькі гармати сипали ядрами зо дві години. З-за диму не було сонця видно (О. Маковей);

Уночі партизани поодинці – врозсипну – підкрадалися до будинку і стріляли у вікна. Тоді там зчинялася тривога – звідти сипали з кулеметів (І. Микитенко);

Галичани турляли драбини дрючками, сипали рій стріл (А. Хижняк);

* Образно. Сонце палке сипле стріли на білую крейду (Леся Українка);

// Давати кому-небудь щось у великій кількості, наділяти когось великою кількістю чого-небудь.

Дітей, що за ним так, як сарана, біжать, заставляє [чоловік] танцювати, а їм за те жменями .. горішки сипле (Г. Квітка-Основ'яненко);

Швиденько Мороз розгортає пакунки І сипле їм [дітям] щедро свої подарунки (С. Олійник);

* Образно. Всі тільки ніченьку й ждуть, Щоб одягнувшися темними крилами, .. Щедро і сміло бажаючим сипала В вічі снодійні маки (Я. Щоголів).

9. без прям. дод., розм. Прибувати звідки-небудь або кудись (про велику кількість людей).

– Я не знав, де їх [людей] у сина дівати. Таки так і сиплють, так і сиплють! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Позаду зі сходів все ще сипав, мов гречка з сита, чорний натовп пасажирів (П. Панч).

10. наказ. сп. сип (си́пте), без прям. дод., рідко. Уживається як спонукання до дії.

– Разом на нього, Начку! Сип йому головою в живіт, щоб на місці перевернувся! – крикнув Владко (І. Франко);

Безладна стрілянина і вигуки: “Отак їх! Пішли навтіки сині жупани! Сип по них з кулемета!” (Ю. Мокрієв);

– Сипте, хлопці, до пана гетьмана: нова здобич у руки нам пре (З. Тулуб).

11. що, діал. Відливати (у 6 знач.) що-небудь.

Як сипле [гуцул] що або вирізує, – кладе туди сто орнаментів, сто мотивів, сто барв. Так же й убирається, так же й співає (Г. Хоткевич).

◇ (1) [Аж] си́пати вогне́м – дуже сердито, гнівно розмовляти.

Відійшов [Короп], не зважаючи, що Михайло аж вогнем сипав (Л. Мартович);

(2) [Аж] сні́гом си́пле за шку́ру, безос. – у кого-небудь з'являється неприємне відчуття холоду від страху, тривоги, хвороби і т. ін.

Так аж снігом сипле за шкуру (Номис);

Ки́дати (розкида́ти, си́пати і т. ін.) компліме́нти (компліме́нтами) див. ки́дати;

Обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом див. обсипа́ти;

(3) По плеча́х так і си́пле моро́зом (д) див. обсипа́ти;

Посипа́ти (присипа́ти) / поси́пати (приси́пати) го́лову по́пелом <�рідше Си́пати по́піл на го́лову> див. посипа́ти;

Пуска́ти (си́пати) / пусти́ти ві́ци (віц) див. пуска́ти;

(4) Си́пати (сі́яти) грі́шми (гроши́ма) – бути необачним у витратах; надмірно, нерозсудливо витрачати кошти.

Всі ахнули. Хоч і бачили день в день, що Ежен сипле грішми (І. Франко);

І сипала грошима Самойловичка по судах, щоб здійснити свою волю (Є. Кротевич);

І знов почали [брати] сіяти грішми напропаще, бо мали у всіх купців кредит на будь-яку суму (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

(5) Си́пати до́тепами (жа́ртами) – часто вставляти в мову багато влучних, дотепних, жартівливих слів, фраз і т. ін.

Трактор “Інтер” розсунув туге коло колгоспників, що на різні лади сипали дотепами, і вийшов у поле (П. Панч);

(6) Си́пати зайця́м со́лі на хвіст:

а) 1. Марно погрожувати, обіцяти заподіяти кому-небудь щось неприємне.

Що ти сиплеш зайцям солі на хвіст? Я тебе не боюся (з усн. мови);

б) мріяти про щось нереальне.

Весь вільний час ви мрієте над водою про такенну-о щуку або сиплете зайцям солі на хвіст (П. Козланюк);

(7) Си́пати з поро́жнього в пусте́ (д) див. перелива́ти;

(8) Си́пати пита́ння (запита́ння, пита́ннями, запита́ннями) – ставити кому-небудь багато запитань.

– Який Бонковський? Які карбованці? Може, ти гроші загубив у дорозі? – сипала Онися питання (І. Нечуй-Левицький);

Тепер Батуллі розв'язно зацікавлений, просто дивиться в очі Молоканові, сипле запитання, дає поради (Іван Ле);

(9) Си́пати піско́м про́ти гори́ – виконувати марну роботу; даремно виступати проти сили.

Проти гори піском не сипать з поли (прислів'я);

[Василь:] Боліло та рвалося на шматки моє серце, а що вдієш проти сили? не сипатимеш піском проти гори!.. (Панас Мирний);

(10) Си́пати прислі́в'ями – часто використовувати в своїй мові прислів'я.

На косовиці сіна або сівбі Герман Карпович без кінця сипав прислів'ями (Т. Масенко);

(11) Си́пати прокльо́ни (прокльо́нами) – проклинати кого-небудь.

Той [хаджі] в безсильній злості лишень плював та сипав прокльони (М. Коцюбинський);

Очі горіли сатанинським вогнем, а почорнілі вуста сипали прокльони (Григорій Тютюнник);

Поки гестапівець, сиплячи прокльонами, сичав і зводився з землі на ноги, .. в полі, недалеко від села, спалахнуло червоне полум'я (Д. Бедзик);

(12) Си́пати / сипну́ти (сипону́ти) жа́ру за халя́ви (під хвіст) кому, жарт. – дуже дошкуляти кому-небудь чимсь; провчати кого-небудь за щось.

Най [нехай] тобі сиплють [опришки] жару за халяви (І. Франко);

Есесівців рубонули чорноморські матроси в Криму, сипонули їм жару під хвіст під Севастополем, під Москвою й Сталінградом (О. Сизоненко);

(13) Си́пати / сипну́ти (сипону́ти) і́скрами (і́скри) [з оче́й] на кого і без дод. – поглядом виявляти гнів.

Нарешті один не витримує: – То ж як, Петре, візьмемося? – Беріться, – повів плечем Дорощук. – Без тебе погано. – А мені що до того? – І Дорощук сипонув іскрами на товаришів (М. Ю. Тарновський);

Докія сипонула іскрами з очей, ніби й справді невдоволена з того, що її перебили: – Та не заважайте ж читати! (І. Цюпа);

(14) Си́пати слова́ми [як (мов, ні́би і т. ін.) горо́хом] – говорити, не зупиняючись, дуже швидко і багато.

Пані так і сипле словами, хусточкою очі обітре, і руками сплесне (Марко Вовчок);

Тверезий – він був тихіший води, нижчий трави, зате, як скинув чарку-другу, де те і завзяття візьметься: бадьориться, хвастається, словами, як горохом, сипле (Панас Мирний);

Тим часом Вольчиха сипала словами, наче горохом (І. Нечуй-Левицький);

(15) Си́пати со́лі (сіль) на ра́ну кому і без дод. – виклика́ти тяжкі спомини, нагадуючи кому-небудь про те, що хвилює; завдавати душевного болю.

От лихо. Старий заледве оклигав після втрати доньки, а ти йому сиплеш солі на рану (Ю. Яновський);

Соли́ти ра́ни душі́.

Але Ернест з упертістю і монотонністю ідіота пхав його [Начка] щораз дальше, немилосердно солячи рани його душі (І. Франко);

(16) Як з (із) рукава́ (мішка́) си́пати – дуже багато говорити.

Говорить, як з рукава сипле (прислів'я);

Кирило сипав як із рукава: про “бариню”, .. про порошки для апетиту (С. Васильченко);

І сипле [Патякало] вже як з рукава, І вже таке торочить, Що Потакайло лиш кива, А інші всі регочуть (Д. Білоус);

[Канупір:] Слухаєш-слухаєш його, аж голова тобі почне макітритись, а він сипе [сипле] та й сипе як з мішка (М. Кропивницький);

(17) Як (мов, ні́би і т. ін.) горо́хом си́пати / поси́пати, зі сл. говорити, читати і т. ін.:

а) дуже швидко, багато, безперервно, не зупиняючись.

– Кресало є? .. є! .. А губка є? .. є! .. Ну викрешемо... га! – торохтів він, мов горохом сипав (М. Коцюбинський);

– Я і досі хрестиком розписуюсь, а вона читає мов горохом сипле, – з любов'ю дивиться на доньку Мирон (М. Стельмах);

Хаврусь був проворний, жвавий, говорив.., неначе горохом сипав (І. Нечуй-Левицький);

Раптом зірвавшись з землі, він сів, лице його оживилось, очі заблищали, мокрі ще від сліз, і він, прудко махаючи руками, заговорив немов горохом посипав (І. Франко);

б) даремно.

Кажеш, говориш, показуєш, і ніби горохом об стіну. Казав: гляди не пускай їх надвір... – Але знаєш, Матвію, діти не можуть і в хаті завжди сидіти (У. Самчук).