собачий
Собачий, -а, -е
1) Собачій. собача віра, юха. Бранныя слова. Собача віра.... і їсти не давала. Рудч. Ск. І. 183. Як попється, то йому не кажи ні злого, ні доброго — така собача юха. ЗОЮР. І. 152.
2) Растенія: а) — корінь. Cynoglossum officinale. Анн. 119. б) — чі коноплі. Galeopsis versicolor Curt. ЗЮЗО. І. 123. в) — че мило. Saponaria officinalis L. Анн. 316. г) Herniaria glabra L. ЗЮЗО. І. 124. д) — чі репяхи. Bidens tripartita L. Анн. 65. е) — чі язики. Plantago lanceolata. Анн. 259.
4) собаче вимя. Нарывъ подъ мышкою.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- собачий — соба́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- собачий — Песій, псячий, песячий, песький; (- вдачу) як у собаки <�холуйський або злий>; (- смерть) ганебний; (нюх) тонкий, доскіпливий; (- працю) П. тяжкий; (голод) страшенний; ім. СОБАЧНИК, псар. Словник синонімів Караванського
- собачий — -а, -е. 1》 Прикм. до собака 1). || Зробл. із хутра собаки. Собача шуба. 2》 у знач. ім. собачі, -чих, мн. Родина хижих ссавців, до яких належать собака, вовк, лисиця і т. ін. 3》 перен. Власт. собаці; такий, як у собаки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- собачий — СОБА́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до соба́ка 1. Між бурлаками почалася тривога: одні казали, що пани насипали зумисне в криниці отрути, другі казали, що посесор годує людей собачим м'ясом (І. Нечуй-Левицький); Подавали солодке. Словник української мови у 20 томах
- собачий — Пішла собачими стежками. Пішла на неморальну дорогу. Собачі голоса, не йдуть попід небеса. Брехня до Бога не доходить. Він її не слухає. Приповідки або українсько-народня філософія
- собачий — поши́тися в соба́чу шку́ру, грубо. Стати злим, недоброзичливим, несправедливим і т. ін. Пошився (чоловік) в собачу шкуру (Укр.. присл..). соба́чий нюх у кого. Хто-небудь має здатність легко схоплювати, підмічати, розуміти, знаходити і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- собачий — Соба́чий, -ча, -че; -ба́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- собачий — СОБА́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до соба́ка 1. Між бурлаками почалася тривога: одні казали, що пани насипали зумисне в криниці отрути, другі казали, що посесор годує людей собачим м’ясом (Н.-Лев., II, 1956, 211); Подавали солодке. Словник української мови в 11 томах