собачий

поши́тися в соба́чу шку́ру, грубо. Стати злим, недоброзичливим, несправедливим і т. ін. Пошився (чоловік) в собачу шкуру (Укр.. присл..).

соба́чий нюх у кого. Хто-небудь має здатність легко схоплювати, підмічати, розуміти, знаходити і т. ін. щось приховане, таємне. (Циганка (вибігла на ґанок, озираючись):) І сьогодні Герцик увесь день зорить за мною .. О, у нього собачий нюх!.. (М. Кропивницький).

соба́чими очи́ма, зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. Віддано, покірно і т. ін. Ситник дивився на князя ясними собачими очима (П. Загребельний).

хвіст соба́чий. Той, хто нічого не важить у суспільстві. Влада — гетьман. А гетьман, що ви собі думаєте — хвіст собачий? Гетьман — монарх (Остап Вишня); Мені ще старші радили: “Молоко на губах витри”,— але я намагався пропускати те повз вуха. Що з того, що тільки шістнадцять? Адже я не хвіст собачий — я хозяін (Ю. Збанацький).

як з соба́чого (теля́чого) хвоста́ си́то, зневажл. Зовсім поганий, ніякий. — Так,— грубо перебив його Філіпчук.— Ви, Пєрожек, прекрасний робітник, але оратор і організатор з вас, прошу я вас, як з телячого хвоста сито (Ірина Вільде).

як (мов, на́че і т. ін.) (той) реп’я́х (до кожу́ха (до штані́в, у соба́чий хвіст і т. ін.)), зі сл. пристава́ти, чіпля́тися, ли́пнути і т. ін., жарт. Настирливо, уїдливо, настійно. Гмиря аж скипів.— І чого ти до мене причепивсь як реп’ях! (А. Головко); — Друга б, здається, бачивши, що я від неї, і собі б від мене, і чудово б було; так ні, липне, як той реп’ях (М. Кропивницький); Роями цілими вони глотилися (товпилися) по селу, швендяли по полю, по хатах. До каждого (кожного) ґазди приставали, мов реп’яхи до кожуха (І. Франко); Пізніше, правда, вже не покрикував (інженер), зате чіплявся, як реп’ях до штанів (М. Ю. Тарновський); От, думай собі, причепився (Квасоля) як реп’ях дурноголовий (О. Донченко); — Не кажи так, Федю… Який він мені жених? Чіпляється, мов реп’ях, Доброго слова не слухає, а плюнути межи очі не насмію (С. Добровольський); — Ет,— втомлено махнув рукою Терентій.— Вчепився в дурне слово, наче реп’ях у собачий хвіст (М. Стельмах). мов реп’я́х кожу́ха. (Дід Семко:) Для тебе зняв би і сорочку з себе, Аби ото послухався. Так ні! Тримався місця, мов реп’ях кожуха (О. Підсуха).

як (мов, ні́би, нена́че і т. ін.) блекоти́ об’ї́вся (наї́вся), зневажл. 1. Хто-небудь дивно, безглуздо поводить себе; нерозумний. Що діється, що твориться! Село ніби блекоти об’їлося: галасує, метушиться, тішиться чогось (Д. Прилюк); — Він у нас трохи теє… ніби як блекоти об’ївся (Григорій Тютюнник); — Вона .. й слухати нічого не хоче, неначе блекоти наїлась (І. Нечуй-Левицький). нена́че соба́чої блекоти́ наї́лася. — Цур тобі, пек тобі! Ти неначе собачої блекоти наїлася (І. Нечуй-Левицький). блекоти́ наї́лась. (Світлана:) Я… за нього заміж вийду! (Кряж:) Ти що, блекоти наїлась? (М. Зарудний). 2. зі сл. говори́ти, висло́влюватися і под. Так, що нічого не можна зрозуміти; беззмістовно, нерозбірливо і т. ін. Говорить, мов блекоти об’ївся! (Укр. присл..).