собачий

СОБА́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до соба́ка 1.

Між бурлаками почалася тривога: одні казали, що пани насипали зумисне в криниці отрути, другі казали, що посесор годує людей собачим м’ясом (Н.-Лев., II, 1956, 211);

Подавали солодке. Савка гримів ложечками і простягав білі у рукавичках руки між лікті панів і собачі морди (Коцюб., II, 1955, 388);

Десь здалека чувся гомін, собаче гавкання (Досв., Вибр., 1959, 65);

Оленячі і собачі запряги й досі є найпоширенішим транспортом на півночі (Наука.., 3, 1971, 54);

// Зробл. із хутра собаки.

Собача шуба.

Соба́ча кропива́ див. кропива́;

Соба́ча петру́шка див. петру́шка¹;

Соба́ча ро́жа див. ро́жа;

Соба́че ми́ло див. ми́ло¹.

2. у знач. ім. соба́чі, чих, мн. Родина хижих ссавців, до яких належать собака, вовк, лисиця і т. ін.

3. перен. Власт. собаці; такий, як у собаки.

Вдача собача: не брехне, то й не дихне! (Укр.. присл.., 1963, 170);

[Молодиця:] Погляд [у Сербина] якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі піде (Вас., III, 1960, 25);

Опустився [Денис] перед нею [криницею] на коліна, .. засунув у чорну дірку голову, жадібно припав до холодної, як лід, чистої, свіжої води і довго пив її собачими хльобками [ковтками], не переводячи подиху (Тют., Вир, 1964, 244).

◊ Соба́ча ві́рність (ві́дданість) — надзвичайна вірність, відданість.

— Собача вірність у нього! (Фр., IV, 1950, 82);

Соба́ча смерть — ганебна смерть.

Пропав [Брюховецький] під киями собачою смертю (П. Куліш, Вибр., 1969, 193);

Соба́чий нюх у кого — хтось має здатність легко схоплювати, підмічати, розуміти що-небудь приховане, таємне.

[Циганка:] Герцик увесь день зорить за мною.. О, у нього собачий нюх (Кроп., V, 1959, 473);

Соба́чі о́чі — очі, що виражають відданість, покірність.

Ситник дивився на князя ясними собачими очима (Загреб., Диво, 1968, 531).

4. перен., розм. Дуже тяжкий.

Ой, чумаче, чумаче, життя твоє собаче (Укр.. присл.., 1963, 91);

Полковник рідко співчував комендантові у його собачій роботі (Хор., Незакінч. політ, 1960, 108).

5. перен., розм. Надзвичайно сильний, крайній у твоєму прояві.

Я ще дуже безсильний, то правда, — але болю не чую. Тільки голод, собачий голод!.. (Фр., І, 1955, 348);

— Знаєте, яка тут нудьга… Яка собача нудьга сидіти в цих прокислих виноградниках (Гончар, III, 1959, 195).

◊ Соба́чий хо́лод див. хо́лод.

6. розм. Уживається як складова частина лайливих висловів.

«Добре, годі! тепер співай!» «Не вмію, їй-богу!» «Не божись, собача шкуро!» (Шевч., І, 1951, 89);

— Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду? (Гл., Вибр., 1951, 39);

До групи полонених запорожців.. підбіг хорунжий. — Вперед! Ідіть, собачі душі! (Довж., І, 1958, 250).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. собачий — соба́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. собачий — Песій, псячий, песячий, песький; (- вдачу) як у собаки <�холуйський або злий>; (- смерть) ганебний; (нюх) тонкий, доскіпливий; (- працю) П. тяжкий; (голод) страшенний; ім. СОБАЧНИК, псар. Словник синонімів Караванського
  3. собачий — поши́тися в соба́чу шку́ру, грубо. Стати злим, недоброзичливим, несправедливим і т. ін. Пошився (чоловік) в собачу шкуру (Укр.. присл..). соба́чий нюх у кого. Хто-небудь має здатність легко схоплювати, підмічати, розуміти, знаходити і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  4. собачий — Собачий, -а, -е 1) Собачій. собача віра, юха. Бранныя слова. Собача віра.... і їсти не давала. Рудч. Ск. І. 183. Як попється, то йому не кажи ні злого, ні доброго — така собача юха. ЗОЮР. І. 152. 2) Растенія: а) — корінь. Cynoglossum officinale. Анн. 119. Словник української мови Грінченка
  5. собачий — Соба́чий, -ча, -че; -ба́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. собачий — СОБА́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до соба́ка 1. Між бурлаками почалася тривога: одні казали, що пани насипали зумисне в криниці отрути, другі казали, що посесор годує людей собачим м'ясом (І. Нечуй-Левицький); Подавали солодке. Словник української мови у 20 томах
  7. собачий — Пішла собачими стежками. Пішла на неморальну дорогу. Собачі голоса, не йдуть попід небеса. Брехня до Бога не доходить. Він її не слухає. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. собачий — -а, -е. 1》 Прикм. до собака 1). || Зробл. із хутра собаки. Собача шуба. 2》 у знач. ім. собачі, -чих, мн. Родина хижих ссавців, до яких належать собака, вовк, лисиця і т. ін. 3》 перен. Власт. собаці; такий, як у собаки. Великий тлумачний словник сучасної мови