собачий

СОБА́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до соба́ка 1.

Між бурлаками почалася тривога: одні казали, що пани насипали зумисне в криниці отрути, другі казали, що посесор годує людей собачим м’ясом (Н.-Лев., II, 1956, 211);

Подавали солодке. Савка гримів ложечками і простягав білі у рукавичках руки між лікті панів і собачі морди (Коцюб., II, 1955, 388);

Десь здалека чувся гомін, собаче гавкання (Досв., Вибр., 1959, 65);

Оленячі і собачі запряги й досі є найпоширенішим транспортом на півночі (Наука.., 3, 1971, 54);

// Зробл. із хутра собаки.

Собача шуба.

∆ Соба́ча кропива́ див. кропива́;

Соба́ча петру́шка див. петру́шка¹;

Соба́ча ро́жа див. ро́жа;

Соба́че ми́ло див. ми́ло¹.

2. у знач. ім. соба́чі, чих, мн. Родина хижих ссавців, до яких належать собака, вовк, лисиця і т. ін.

3. перен. Власт. собаці; такий, як у собаки.

Вдача собача: не брехне, то й не дихне! (Укр.. присл.., 1963, 170);

[Молодиця:] Погляд [у Сербина] якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі піде (Вас., III, 1960, 25);

Опустився [Денис] перед нею [криницею] на коліна, .. засунув у чорну дірку голову, жадібно припав до холодної, як лід, чистої, свіжої води і довго пив її собачими хльобками [ковтками], не переводячи подиху (Тют., Вир, 1964, 244).

◊ Соба́ча ві́рність (ві́дданість) — надзвичайна вірність, відданість.

— Собача вірність у нього! (Фр., IV, 1950, 82);

Соба́ча смерть — ганебна смерть.

Пропав [Брюховецький] під киями собачою смертю (П. Куліш, Вибр., 1969, 193);

Соба́чий нюх у кого — хтось має здатність легко схоплювати, підмічати, розуміти що-небудь приховане, таємне.

[Циганка:] Герцик увесь день зорить за мною.. О, у нього собачий нюх (Кроп., V, 1959, 473);

Соба́чі о́чі — очі, що виражають відданість, покірність.

Ситник дивився на князя ясними собачими очима (Загреб., Диво, 1968, 531).

4. перен., розм. Дуже тяжкий.

Ой, чумаче, чумаче, життя твоє собаче (Укр.. присл.., 1963, 91);

Полковник рідко співчував комендантові у його собачій роботі (Хор., Незакінч. політ, 1960, 108).

5. перен., розм. Надзвичайно сильний, крайній у твоєму прояві.

Я ще дуже безсильний, то правда, — але болю не чую. Тільки голод, собачий голод!.. (Фр., І, 1955, 348);

— Знаєте, яка тут нудьга… Яка собача нудьга сидіти в цих прокислих виноградниках (Гончар, III, 1959, 195).

◊ Соба́чий хо́лод див. хо́лод.

6. розм. Уживається як складова частина лайливих висловів.

«Добре, годі! тепер співай!» «Не вмію, їй-богу!» «Не божись, собача шкуро!» (Шевч., І, 1951, 89);

— Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду? (Гл., Вибр., 1951, 39);

До групи полонених запорожців.. підбіг хорунжий. — Вперед! Ідіть, собачі душі! (Довж., І, 1958, 250).