1. Словник української мови Грінченка

сходити

Сходити, -джу, -диш

гл.

1) Восходить. Сонечко не сходить. Мет. 51. По двору ходить — як зоря сходить; по сінцях ходить — як зоря сходить. н. п.

2) Всходить. Тяжко сходити на гору.

3) Всходить (о посѣвахъ, тѣстѣ). Ярина добре сходить.

4) Сходить, спускаться. Сльози її аж на сей світ сходять. Рудч.

5) Исходить, истекать. Як я по матері журилась! Було слізьми схожу. Г. Барв. 228. А вже ж мої карі очі слізоньками сходять. н. п.

6) Подходить. Ближче вхожу, — жінок бачу. МВ. ІІ. 188.

7) Уходить. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить.... Вже до воріт, за двір. Сим. 228. Сходьте з хати усі, шоб ні одної душечки при мені не було. Мнж. 131.

7) Выходить, истрачиваться. У його на сі зілля сила грошей сходила. О. 1862. V. 110. Горілки на їх багато сходить. Г. Барв. 516.

---------------

Сходити, -джу, -диш

гл.

1) Исходить. Ой за яром брала я льон, всю долину сходила. Мет. 61.

2) Пройти, перейти, сходить. Коли б же ви, воронії коні, а походу не сходили. Макс.

3) Одѣться во что, износить что. Добра такого, не знає в чому й сходити. Ном. № 1349. Чи тобі в мене нічого спити, чи нічого зїсти, чи ні в чім хороше сходити. Мет. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує, бо я й того не сходила, під явором загубила. Уман. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сходити — (про небесні світила) підніматися, викочуватися, (давати сходи — про рослини) проростати, пробиватися, (про тісто) підніматися, (іти вниз по сходах, стежці) опускатися, зіходити, (кров'ю) спливати. Словник синонімів Полюги
  2. сходити — схо́дити дієслово недоконаного виду підніматися куди-небудь; спускатися; відхилятися від попереднього напрямку сходи́ти дієслово доконаного виду піти і повернутися рідко Орфографічний словник української мови
  3. сходити — (вгору) підійматися, здиратися, (- сонце) підбиватися, підхоплюватися, зводитися, (- траву) проростати, (- тісто) підходити, (згори) спускатися, (з коня) злазити, (з поїзда) виходити, (з човна) висаджуватися, (- вечір) наставати, (на кого) поймати <... Словник синонімів Караванського
  4. сходити — див. вилазити; іти; підніматися Словник синонімів Вусика
  5. сходити — I [сходиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи, недок. II [сходитие] схоуджу, -одиеш; нак. -ди, схоудіт', док. Орфоепічний словник української мови
  6. сходити — СХО́ДИТИ, рідше ЗІХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ЗІЙТИ́, зійду́, зі́йдеш, док. 1. Ідучи по рівному або ступаючи по сходинах, підніматися куди-небудь. Іванко не розмірковував, а відразу лісом почав сходити на гору... (В. Королевич); – На які ж ви гори сходили?... Словник української мови у 20 томах
  7. сходити — I сх`одитиі рідше зіходити, -джу, -диш, недок., зійти, зійду, зійдеш, док. 1》 Ідучи по рівному або ступаючи по сходинах, підніматися куди-небудь. || З'являтися, підніматися над обрієм (про небесні світила). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. сходити — вибива́тися (схо́дити) / ви́битися (зійти́) з ко́лії. Переставати вести узвичаєний спосіб життя. Письменник ніби вибився з колії, йшов своєю, відмінною від .. народу стежкою (В. Собко). збива́тися (схо́дити) / зби́тися (зійти́) на манівці́. Фразеологічний словник української мови
  9. сходити — ВИСІДА́ТИ (ставати на землю, залишаючи віз, вагон, судно тощо), СХО́ДИТИ, ВИХО́ДИТИ, ЗІХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ, ЗЛА́ЗИТИ розм., ВИЛА́ЗИТИ розм., ВИЛІЗА́ТИ розм. (притримуючись руками або протискуючись). — Док. Словник синонімів української мови
  10. сходити — Схо́дити, схо́джу, -диш, -дять; сходь, схо́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. сходити — СХО́ДИТИ і рідше ЗІХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ЗІЙТИ́, зійду́, зі́йдеш, док. 1. Ідучи по рівному або ступаючи по сходинах, підніматися куди-небудь. Іванко не розмірковував, а відразу лісом почав сходити на гору… (Три золоті сл. Словник української мови в 11 томах