хвіть
Хвіть!
меж.
1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Грин. II 223. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть! Кв.
2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду. Мир. Пов. І. 124.
3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Г. Барв. 103. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Новомоск. у. Хвіть другого по пиці. Мир. ХРВ. 260.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвіть — хвіть вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- хвіть — див. тікати; хап Словник синонімів Вусика
- хвіть — ХВІТЬ, виг., розм. 1. Те саме, що фіть. – А де гроші? – Хвіть! – свиснув Іван (Сл. Б. Грінченка). 2. у знач. пред. Те саме, що хвать. Хвіть відра! – і собі побігла по воду (Сл. Б. Грінченка); // Уживається для позначення швидкого, різкого руху, удару. Словник української мови у 20 томах
- хвіть — виг., розм. 1》 Те саме, що фіть. 2》 у знач. присудк. сл. Те саме, що хвать. || Уживається для позначення швидкого, різкого руху, удару. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвіть — ХВІТЬ, виг., розм. 1. Те саме, що фіть. — А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван (Сл. Гр.). 2. у знач. присудк. сл. Те саме, що хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду (Сл. Гр.); // Уживається для позначення швидкого, різкого руху, удару. Словник української мови в 11 томах