хвіть
ХВІТЬ, виг., розм.
1. Те саме, що фіть.
– А де гроші? – Хвіть! – свиснув Іван (Сл. Б. Грінченка).
2. у знач. пред. Те саме, що хвать.
Хвіть відра! – і собі побігла по воду (Сл. Б. Грінченка);
// Уживається для позначення швидкого, різкого руху, удару.
– Що ж я верзу?.. кажи: що? – сучиться п'яний .. – Одчепись, сатано!.. – Бий, кажу!.. – кричить перший та хвіть другого по пиці... (Панас Мирний);
Скинув повстяники з ніг та так, не роздягаючися, з халатом і ліг. А вона – тілько хвіть! – уже й коцем прикрила (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвіть — хвіть вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- хвіть — див. тікати; хап Словник синонімів Вусика
- хвіть — виг., розм. 1》 Те саме, що фіть. 2》 у знач. присудк. сл. Те саме, що хвать. || Уживається для позначення швидкого, різкого руху, удару. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвіть — ХВІТЬ, виг., розм. 1. Те саме, що фіть. — А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван (Сл. Гр.). 2. у знач. присудк. сл. Те саме, що хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду (Сл. Гр.); // Уживається для позначення швидкого, різкого руху, удару. Словник української мови в 11 томах
- хвіть — Хвіть! меж. 1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Грин. II 223. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть! Кв. 2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду. Мир. Пов. І. 124. Словник української мови Грінченка