хвіст

ХВІСТ, хвоста́, ч.

1. Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки.

Собаки стояли коло хат і крутили хвостами, дивлячись на людей (І. Нечуй-Левицький);

Теля жалібно мекнуло, задерло хвіст і, нерівно стрибаючи, побігло просто на вовка (М. Коцюбинський);

Коник, запряжений у лінійку, тюпав собі потиху, відганяючись куцим хвостом від набридливих мух (Григорій Тютюнник);

* Образно. Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком (Л. Глібов);

* У порівн. Крейсер виплив уже на поверхню моря з-за горизонту, і чорний дим за ним линув, як хвіст (Ю. Яновський);

* Образно. * У порівн. Тоня крутить головою – роззирається, русяве волосся блищить на сонці, воно зібране в жмуток, піднялося кінським хвостом, що, непокірно вигнувшись на потилиці, робить Тоню зараз чимось схожою на римського воїна (О. Гончар);

* Образно. * У порівн. Високий, огрядний начальник проходки заклав за спину руки так, що чорний плащ хвостом відстовбурчувався позаду (М. Ю. Тарновський);

// Звужена кінцева частина тіла (у плазунів, риб, морських тварин та деяких комах).

Карпо, зирнувши, не злякався і почав перший кричати до ящірки: – Покинь хвіст! покинь хвіст! (Панас Мирний);

Сива гойдалась і пінилась хвиля, А навкруги викидалися срібні із моря дельфіни І розбивали хвостами гребені хвиль (М. Зеров);

От, розбиваючи поранню тишину, Хвостом ударивши об сизувату воду, Враз короп кинувся (М. Рильський);

* Образно. Обабіч дороги – лани, а на них – де копиці, як мітли, де скирти крутобокі, а де ще й снопи, наче ті морські риби, тріпотять на стерні під вітерцем золотими хвостами (І. Муратов);

// Хутро звіра з такого придатка, що використовується як горжетка, обшивка, нашивка і т. ін.

Шубка з нашитими хвостами;

// Пучок пір'я на заднім кінці тіла (у птахів).

Кирила прохали оглянути дачне хазяйство .. Чепурні кури, задерши нескромно шпичасті хвости, порпались в гної, і справно неслися на радість хазяйці (М. Коцюбинський);

Вона побачила за річкою на горі пишний сад, .. де на дереві шугали й співали райські птиці в золотому пір'ї, з золотими вінцями на головах, з павиними довгими хвостами (І. Нечуй-Левицький);

// перен., розм. Одна тварина, худобина, звір.

Панська економія була вже розібрана, не залишилося жодного коров'ячого хвоста, жодного пуда збіжжя в коморах (В. Минко);

– Може, колись діждемося, що і в нашому обійсті буде якийсь хвіст... – говорила Катерина, густими граблями згрібаючи сухий пирій. – Купимо коня! – відгукнувся Антон .. – Ліпше корову! (С. Чорнобривець).

2. У рослин – тонка верхівка стебла, гілки, листка; пагін, прут.

Хвости дикого хмелю;

// Тонкий кінець коренеплоду; корінь.

Хвіст морквини; Хвіст редьки.

3. Кінцева, крайня частина чого-небудь; кінчик.

Хвіст паперового змія;

// Розчерк (у підписі, літері, цифрі, орнаменті і т. ін.); хвостик.

Обидва хлопці схилилися над грубим писанням. Одна по одній шамотіли товсті сторінки, а з них стрибало старовинне, з закрутками й хвостами, химерне письмо (О. Донченко);

// Звислий кінець чого-небудь (батога, канчука, мотузки і т. ін.).

Кажуть: легко дзвонити – потяг за хвіст та й усе! Та ні: і до дзвона з невмитою пикою не йди! (Панас Мирний).

4. Задня, кінцева частина літального апарата (літака, ракети і т. ін.).

Трасуючі кулі перервали політ ворожого винищувача. Він став падати, незграбно ковзаючи на крило, стаючи на хвіст і перекидаючись через голову, але не займаючись (Ю. Яновський);

В хвості літака вільний бортмеханік чаклує біля газової плитки. Пахощі міцної кави сповнюють літак (Л. Первомайський).

5. розм. Задня нижня частина одягу (перев. довгого).

– Дивись, як тягне [купчиха] по сходах хвоста шовкової спідниці! (І. Нечуй-Левицький);

Здавалося, що то стежки оздоблені цвітними камінцями, по яких злегка шамотіли шовкові хвости панянських спідниць та вискрипували лакові чобітки паничів (Панас Мирний).

6. Довга звивиста смуга (диму, пилу і т. ін.), що рухається перев. в повітрі; димний, пиловий і т. ін. слід, що його лишає за собою рухомий предмет.

Легкою тінню просувається пароплав з довжезним позад себе хвостом диму і розпливається в блакитній далині... (М. Коцюбинський);

Газик легко котився по курній степовій дорозі, лишаючи позад себе величезний хвіст збуреної скатами порохні (С. Голованівський);

Вітер розгонив останні хвости волохатих хмар (О. Донченко);

По бухті сновигали невеликі буксирні портові катерки, перегукуючись високими й низькими голосами, за ними тяглися хвости білої піни (Д. Ткач);

// Світла, яскрава, довга смуга, яку лишає за собою рухоме тіло, предмет (комета, ракета і т. ін.).

Комети не можна вважати за однорідні тіла, як, скажімо, планети. Вони мають голову, з якої, при наближенні до Сонця, неодмінно виростає довга смуга, – так званий хвіст, який сягає часом десятків, а то й сотень мільйонів кілометрів (з наук.-попул. літ.);

Хвости комет можуть простягатися майже на весь видимий небосхил (з наук.-попул. літ.);

Глянула я на небо, аж над Кишиневом котиться з неба зоря, здорова та червона, як огонь, та й покотилась понад моєю хатою, а за нею потягся червоний, довгий хвіст, неначе мітла (І. Нечуй-Левицький);

Десь на лівому фланзі зметнулись в небо пружні хвости комети “катюш”. Полетіли ясними вогняними трасами через темний Дунай (О. Гончар);

// перен. Слід від яких-небудь дій, подій, явищ.

7. Задня частина рухомого загону, каравану і т. ін.

Обоз був великий. Його хвіст зникав далеко в сніжній долині, а попереду мчали вершники (О. Довженко);

Сумна, сіра процесія виходила з села. Підводи за наказом фельдфебеля перемістилися у хвіст колони і тепер поволеньки місили болото позаду (В. Козаченко);

Армія підтягала свої хвости до міста (М. Томчаній);

// Останні вагони поїзда.

Стогній кинувся до хвоста ешелону, засунувши за пояс свою книжку (О. Копиленко);

Приплентався тут як тут і шпигун Бжезіцький. Він волів вдавати, що його не цікавить поїзд у напрямі Ставок, а все ж в останню хвилину вчепився за хвіст поїзда (Ірина Вільде).

8. розм. Ряд людей або предметів, що рухаються один за одним або групою за кимсь, чимсь; потік, валка.

Пізніш увечері, вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина, його пізнати й оддалік не важко: цілий хвіст за ним хлопчаків, а спиниться – обступлять. Помітив і Артем батька на греблі (А. Головко);

Серед коней і слуг Бульба підходить до другого коня, до третього. Від коней Бульба покотився, як вогняна куля, через увесь двір від стаєнь до комори. За ним поспішав хвіст челяді. Поруч нього, трохи відстаючи, спішив Товкач (О. Довженко);

// Ряд людей, що стоять один за одним в очікуванні кого-, чого-небудь; черга.

На вокзалі було повно народу. Хвости простяглися до кас. Метушилися люди з клунками, з корзинами (А. Головко).

9. перен., розм. Той, хто невідступно ходить за ким-небудь, супроводжує когось.

10. перев. мн., перен., розм. Частина роботи, завдання і т. ін., яка залишилася не виконаною, не закінченою у визначений термін; заборгованість.

Цимбал відчував, як навздогін за ним тягнеться довгий хвіст незавершених справ (С. Журахович);

[Гармаш:] Тільки ось що, товариші. Доповіді – це все добре, але ліквідуйте свої хвости, нарешті. У декого по два, по три (І. Микитенко).

11. мн., спец. Порожня порода, що лишається після первинної обробки мінеральної сировини, збагачення корисних копалин;

// Дрібні, легкі частинки, які виносяться під час промивання руди.

12. спец. Нижня, задня, крайня частина, деталь в інструментах, пристроях.

Встановлення на вітер головки вітродвигуна з вітроколесом здійснюється трипланним хвостом (з наук. літ.).

△ (1) Ла́стівчин хвіст, техн. – клин у формі заднього кінця тіла ластівки, що служить для скріплювання балок, брусків, кам'яних плит і т. ін;

(2) Хвіст мо́лота – вільний кінець молотовища.

◇ Бі́гати (ходи́ти, тягну́тися) / бі́гти хвосто́м (хво́стиком) див. бі́гати;

Бу́ти (висі́ти) на хвості́ див. бу́ти;

Виля́ти / завиля́ти хвосто́м див. виля́ти;

Відкуси́ти хвіст див. відку́шувати;

Війну́ти (майну́ти) хвосто́м див. війну́ти;

Вкрути́ти (рідше утну́ти) хвоста́ див. вкру́чувати¹;

Вола́м (бика́м) хвости́ крути́ти див. крути́ти;

(3) Дівча́чий хвіст (хво́стик), фам. – хлопець, який полюбляє дівчат та їхнє товариство.

Коли Михайлові, відомому на все село дівчачому хвостові, нагадують про Орисю, він опускає очі і щоки його спалахують рум'янцем (із журн.);

– Оце ще дівчачий хвостик – тільки біля них його і видно (Сл. В. Ужченка);

Зав'яза́ти кото́ві (коту́, кі́шці) хвоста́ [вузло́м] див. зав'я́зувати;

Задира́ти (підніма́ти) / заде́рти (підня́ти) хвіст (хвоста́) [уго́ру] див. задира́ти¹;

Заміта́ти / замести́ [хвосто́м] сліди́ див. заміта́ти;

(4) За хвіст та на со́нце (на ві́тер) кого – викривати чиїсь непорядні, неправильні і т. ін. дії, вчинки так, щоб усім стало відомо.

Картопля в кагатах почала горіти, а силос, то, мабуть, уже й згорів. Хто кагатував? Колода. По закутках усі гудуть, от вона і його за хвіст та на сонце [в газету] (В. Кучер);

– Заробиш у колгоспі сіна – матимеш молочко, не заробиш – хай тобі Бог дає... – Давно б так! – зірвалися в залі голоси. – Годі їм на чужій печі зади гріти. За хвіст та на вітер... (С. Добровольський);

(5) З хвосто́м – те саме, що З хво́стиком (див. хво́стик).

– Добре, коли і чоловік, і жінка працюють! – удавано зітхнув він, ніби не звертаючись ні до кого. – Він півтори одержує, та вона тисячу з хвостом... (С. Голованівський);

(6) [І] в хвіст і [в] гри́ву <�У гри́ву і в хвіст>, фам. – дуже сильно, нещадно.

Як громило військо козацьке Богданове ляхів у хвіст і в гриву.. – осипалося листя з дерев (з легенди);

З усіх кінців встають загони і йдуть на клич бентежних міст, щоб гайдамацькі ешелони громити в гриву і у хвіст (В. Сосюра);

Цього нещасного Чумака мало не на всіх зборах і нарадах гріють у хвіст і в гриву. Він і відсталий елемент, він і Ковалівку назад тягне (В. Кучер);

– Та як же це можна таке паскудство їм прощати? – Та уявіть собі, – бити їх треба за це у хвіст і в гриву (Ф. Маківчук);

(7) Із за́ячий хвіст – надзвичайно мало.

– Ну, я молодої [жінки] вже й не виню – пожила вона там зо мною із заячий хвіст! (Ю. Збанацький);

– Охота є. Хоч одбавляй, та часу не те що обмаль, а з заячий хвіст (М. Рудь);

(8) Коро́тший [від] комари́ного хвоста́ – дуже короткий; куций.

Твоя ласка коротша комариного хвоста (Н. Рибак);

Крути́ти (верті́ти) хвосто́м див. крути́ти;

(9) Ми́шачий хвіст – дуже тонка кіска, рідкий жмут волосся; Накру́чувати / накрути́ти (налама́ти) хвоста́ див. накру́чувати;

Наси́пати со́лі на хвіст див. насипа́ти¹;

Наступа́ти / рідше наступи́ти на хвоста́ (на п'я́ти) див. наступа́ти;

Ні луски́ ні зя́бри (рідше хвоста́) див. луска́;

Піджима́ти (підгорта́ти, підгина́ти і т. ін.) / піджа́ти (підгорну́ти, підігну́ти, підібга́ти і т. ін.) хвіст (хвоста́) див. піджима́ти;

[Піти́] коби́лі (псу, соба́ці і т. ін.) під хвіст див. піти́;

Пока́зувати / показа́ти хвіст (хвоста́) див. пока́зувати;

Приши́й коби́лі хвіст див. пришива́ти;

Прищеми́ти хвіст (хвоста́) див. прищемля́ти;

Реп'яхо́м (смоло́ю, як (мов, ні́би і т. ін.) реп'я́х (п'я́вка, [ше́вська] смола́)) [кожу́ха (до кожу́ха, до штані́в, у соба́чий хвіст і т. ін.)] див. реп'я́х;

Розпуска́ти / розпусти́ти пі́р'я (хвіст) див. розпуска́ти;

Си́пати зайця́м со́лі на хвіст див. си́пати;

Си́пати / сипну́ти (сипону́ти) жа́ру за халя́ви (під хвіст) див. си́пати;

(10) Соба́чий хвіст – той, хто нічого не важить у суспільстві.

Влада – гетьман. А гетьман, що ви собі думаєте – хвіст собачий? Гетьман – монарх (Остап Вишня);

Соро́ка на хвості́ (на крилі́) принесла́ див. соро́ка;

(11) Соро́чин хвіст, фам. – язиката жінка.

Ганнусю на селі вважали сорочиним хвостом: у неї нічого не вдержиться (з газ.);

(12) Соро́чин хвіст приче́плено кому – хто-небудь любить пліткувати, передавати будь-які чутки.

– Попереджаю, щоб нічого не розказував Петрові, бо йому сорочин хвіст причеплено, буде знати весь хутір (з газ.);

Става́ти / ста́ти в хвіст (хвості́) див. става́ти;

Ті́льки хвосто́м мелькну́ти див. мелькну́ти;

Трима́ти (держа́ти) хвіст (хвоста́) трубо́ю (бу́бликом) див. трима́ти;

Тягти́ (тягну́ти) Сірка́ (кота́, ку́цого) за хвіст (за хвоста́) див. тягти́;

(13) У хвості́:

а) (чого і без дод., зі сл. става́ти, ста́ти і т.ін.) у кінці чого-небудь, позаду всіх.

Отож Віталій .. став у хвості досить довгої черги (І. Муратов);

Коли захмелілий пасажир влився у потік людей і зник за прозорими дверима приміщення аеропорту, Гриць полегшено зітхнув, під'їхав до зупинки таксі, прилаштувавшись ззаду, в хвості чатуючих машин (О. Бердник);

// позаду.

Голова колони опинилась на подвір'ї військового містечка, а незабаром і вся колона із сконфужено замовклим оркестром у хвості поволі витягнулась туди, звідкіля щойно вийшла (Ю. Збанацький);

б) (зі сл. бу́ти, опини́тися і т. ін.) серед відсталих, серед останніх.

Хочеш бути серед перших – учись, інакше опинишся у хвості, відстанеш від бурхливого, щодень цікавішого життя (В ім'я Вітч.);

Ухопи́ти за хвіст сла́ву див. ухо́плювати;

(14) Хвіст на́бік, фам. – відвертатися від кого-, чого-небудь, бути осторонь когось, чогось.

– Щоб ви не втручалися не в свої справи, – буркнув Пугало. – Як то не в свої? – заверещала ще дужче господиня. – Звів дівчину з розуму, а тепер хвіст набік! (П. Панч);

(15) Хвіст соба́чиЙ – той, хто нічого не важить у суспільстві.

Влада – гетьман. А гетьман, що ви собі думаєте – хвіст собачий? Гетьман – монарх (Остап Вишня);

Мені ще старші радили: “Молоко на губах витри”, – але я намагався пропускати те повз вуха. Що з того, що тільки шістнадцять? Адже я не хвіст собачий – я хазяін (Ю. Збанацький);

(16) Хвіст у зу́би – уживається для вираження чиєї-небудь готовності піти кудись; Хоч на соба́ку (на хвіст соба́ці) лий / ви́лий див. ли́ти;

(17) Хоч на хвіст наступи́ кому – хто-небудь дуже спокійний.

Це на перший погляд Максим здається таким, якому хоч на хвіст наступи, а насправді за його нібито флегматичною зовнішністю криється людина залізної волі, рішучого характеру (із журн.);

Усі вважали, що Андрієві хоч на хвіст наступи. Та сталося щось непередбачене: урівноваженого і незворушного, його мов хтось підоймою вибив із стільця (з газ.);

Як дуга́ (свиня́чий хвіст) див. дуга́;

Як з соба́чого (теля́чого) хвоста́ си́то див. си́то¹;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] ві́жка (вожжи́на) під хвіст попа́ла (потра́пила) див. ві́жки;

[Як (мов)] соро́ка на хвості́ розно́сить / рознесла́ див. соро́ка;

Як соба́ці п'я́та нога́ (рідше дру́гий хвіст) див. нога́;

Як соро́ка на хвості́ див. соро́ка.