хвіст

ЗАБОРГО́ВАНІСТЬ (наявність боргу — невиконання якоїсь роботи, взятих на себе зобов'язань), ЗАЛЕ́ГЛІСТЬ діал.; НЕДО́ЇМКА іст. (не сплачена вчасно частина податку чи якогось збору); ХВІСТ перев. мн., розм. (про невиконану роботу, нескладені іспити тощо). — Заборгованість дворянства почала катастрофічно рости і в дворянському, і в земельних банках (М. Стельмах); Працював (Степан) шалено — за двох, трьох. Він не смів мати залеглостей, бо не міг висиджувати позаурядові години або брати працю додому (А. Крушельницький); Василеві Стецюку не спиться ... Є об чім думати, є в чім душу гноїти: подушне, недоїмки, чинші... (М. Коцюбинський); (Гармаш:) Доповіді — це все добре, але ліквідуйте свої хвости, нарешті. У декого по два, по три (І. Микитенко). — Пор. борг.

КО́РІНЬ (частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами); КОРЕНЕВИ́ЩЕ (перев. корінь багаторічних трав'янистих рослин і головний корінь дерева); КОРІНЕ́ЦЬ (перев. невеликого розміру); КОРІ́ННЯ збірн.; ХВІСТ (у коренеплоді). Дніпро берег риє-риє, Яворові корінь миє (Т. Шевченко); Під шинами ще шипить волога земля і оголені рожеві корінці молодої трави (М. Стельмах); Зміями в'ються жмути засохлого коріння живих колись дерев (Г. Хоткевич); Хвіст морквини.

РО́ЗЧЕРК (риска, завиток, яким закінчується підпис); КАРЛЮ́ЧКА, ЗАКАРЛЮ́ЧКА, ХВІСТ, ФІ́ҐЕЛЬ заст. (також у літері). Завідувач районним відділом народної освіти підписався з розчерком (О. Копиленко); Паламар показав нам.. рукописний збірник.. розмальований дуже гарно.. карлючками, візерунками (О. Стороженко); Обидва хлопці схилилися над грубим писанням. Одна по одній шамотіли товсті сторінки, а з них стрибало старовинне, з закрутками й хвостами, химерне письмо (О. Донченко).

I. СЛІД (знак, що залишається від чогось — виїмка, подряпина, пляма і т. ін.), ВІДБИ́ТОК, ПОЗНА́КА, ПРИМ'Я́ТИНА, ПОВОЛО́КА (від протягання чогось); ПО́РУБ рідше (від рубання); СТУПНЯ́, СТУПА́К розм. (відбиток людської ноги на якійсь поверхні); ПОТЬО́К, ХВІСТ, ШЛЕЙФ (перев. чого, який — смуга на якійсь поверхні, в повітрі, на воді від руху чого-небудь). Гризельда дивилась, чи не зосталось де на мулі слідів од людських ніг (І. Нечуй-Левицький); На снігу добре відбився слід його (вовка) лап. Відбитки були завбільшки з долоню (О. Донченко); Шура намагалася вгадати серед цих численних слідів Юрасеву ступню (О. Гончар); Піт зоставляв чорні потьоки на його старому виду (Панас Мирний); По бухті сновигали невеликі буксирні портові катерки, перегукуючись високими й низькими голосами, за ними тяглися хвости білої піни (Д. Ткач).

ХУДО́БИНА (одна четверонога сільськогосподарська свійська тварина), СКОТИ́НА, ЖИВОТИ́НА розм.; ТОВАРЯ́КА розм., ТОВАРИ́НА розм., ХВІСТ розм. (тільки про велику рогату худобу). Сіромастий кінь.. був худобиною розумною і сумирної вдачі (А. Іщук); Смикнув коня за повід так, що бідна скотина аж стрепенулася (Г. Хоткевич); Животини ховались в ліси та очерети, звір утікав у нори (І. Нечуй-Левицький); Городив (Овдій) огорожу, бо.. по дорозі ганяли колгоспну череду на пашу, то не одна товаряка норовила вскочити на город (Є. Гуцало); Як одчинить було (Олексій) потім двері в стайні та зачне скрізь вичепурювати, то вставляючи товарину котру по правій, а котру по лівій руці, то ласкаві слова до неї говорить (П. Куліш); Тільки пара хвостів осталось (пара товаряк) (М. Номис). — Пор. 1. твари́на.