хвіст
Хвоста, ч., студ. Заборгованість. Спілберг здав «хвости», щоб отримати диплом бакалавра (Україна Молода).
◇
Мати хвіст — мати академзаборгованість.
∗∗∗
впасти на хвіст
Приєднатись до компанії. Ми йдем на каву: як тільки звільнишся — падай на хвіст.
∗∗∗
Хвоста, ч., комп. Провід, що з'єднує мишку з комп'ютером. Хочу купити мишку без хвоста.
∗∗∗
Хвоста, ч. Неприємний, обтяжливий зв'язок. Цей хвіст не дає мені жити спокійно.
◇
Рубати хвости — палити мости.
∗∗∗
Хвоста, ч. Погоня, стеження, слідкування. Тут я розумію, що з валізами, треба швидко тікати, бо ... за мною хвіст (С. Пиркало).
◇
Висіти на хвості — стежити за кимось. Ти бачиш, що у нас «Шкода» на хвості висить?
∗∗∗
тримай хвіст пістолетом, тримай хвіст морковкою
Будь в настрої, сповненим енергії. Ну що, тримай хвіст пістолетом! Все буде добре!
∗∗∗
дати під хвіст
Провести статевий акт. Зараз малий дасть їй під хвіст, — гигикає він (А. Дністровий).
Значення в інших словниках
- хвіст — хвіст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- хвіст — (сукні) трен, кн. шляйфа, сов. шлейф, (моркви) корінь, (хмечю) пагін, (у підписі) розчерк, закарлючка, хвостик, (від диму) слід, (комети) яскрава смуга, (нерухомий, у літака) стабілізатор, (людський) потік, валка, (до каси) черга, (кавалерів) ескорт... Словник синонімів Караванського
- хвіст — [хв'іст] хвоста, м. (на) хвоус'т'і, мн. хвости, хвоус'т'іў Орфоепічний словник української мови
- хвіст — ХВІСТ, хвоста́, ч. 1. Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. Собаки стояли коло хат і крутили хвостами, дивлячись на людей (І. Словник української мови у 20 томах
- хвіст — хві́ст: ◊ впа́сти на хвіст 1. долучитися до товариства (м, ср, ст)|| = привалитися 2. нав'язати своє товариство (м, ср, ст) ◊ па́дати на хвіст 1. долучатися до товариства (м, ср, ст) 2. нав'язувати своє товариство (м, ср, ст) ◊ пха́ти чуже́ пі́р'я у свій хвіст → пір'я Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хвіст — Де хвіст перед веде, там голова ззаду йде. Родина в якій жінка верховодить, не знає господаря. Жарт — жартом, а хвіст на бік. Жартувати нам можна, та в мої діла не втручайся. Не має ані хвоста коло хати. Не має ніякої худобини на своїм обійстю. Приповідки або українсько-народня філософія
- хвіст — (хвоста) ч. 1. крим.; несхвальн. Злодій, який провинився перед спільниками. БСРЖ, 644; СЖЗ, 109. 2. крим., жрм. Стеження, негласне спостереження. БСРЖ, 644; СЖЗ, 109; ЯБМ, 2, 487. Словник жарґонної лексики української мови
- хвіст — хвоста, ч. 1》 Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. || Звужена кінцева частина тіла (у плазунів, риб, морських тварин і деяких комах). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвіст — бі́гати (тягну́тися) хвосто́м за ким. Невідступно слідувати за ким-небудь, набридливо залицятися. Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала за паном… (Панас Мирний); Про Таню Коваль Шухновський говорив: — Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Фразеологічний словник української мови
- хвіст — ЗАБОРГО́ВАНІСТЬ (наявність боргу — невиконання якоїсь роботи, взятих на себе зобов'язань), ЗАЛЕ́ГЛІСТЬ діал.; НЕДО́ЇМКА іст. (не сплачена вчасно частина податку чи якогось збору); ХВІСТ перев. мн., розм. (про невиконану роботу, нескладені іспити тощо). Словник синонімів української мови
- хвіст — Хвіст, хвоста́, на хвості́; хвости́, -сті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хвіст — ХВІСТ, хвоста́, ч. 1. Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. Собаки стояли коло хат і крутили хвостами, дивлячись на людей (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- хвіст — Хвіст, хвоста м. 1) Хвостъ. Прив'язали до хвоста коневі. Рудч. Ск. 2) Иногда употребляется для обозначенія домашняго животнаго. І хвоста нема у дворі. Ном. Тільки пара хвостів осталось. Ном. Словник української мови Грінченка