хвіст
хвоста, ч.
1》 Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки.
|| Звужена кінцева частина тіла (у плазунів, риб, морських тварин і деяких комах).
|| Хутро звіра з такого придатка, що використовується як горжетка, обшивка, нашивка і т. ін.
|| Пучок пір'я на заднім кінці тіла (у птахів).
|| перен., розм. Одна тварина, худобина, звір.
2》 У рослин – тонка верхівка стебла, гілки, листка; пагін, прут. Хвости дикого хмелю.
|| Тонкий кінець коренеплоду; корінь. Хвіст морквини.
3》 Кінцева, крайня частина чого-небудь; кінчик. Хвіст паперового змія.
|| Розчерк (у підписі, літері, цифрі, орнаменті і т. ін.); хвостик.
|| Звисаючий кінець чого-небудь (батога, канчука, мотузки і т. ін.).
4》 Задня, кінцева частина літального апарата (літака, ракети і т. ін.).
5》 розм. Задня нижня частина одягу (перев. довгого).
6》 Довга звивиста смуга (диму, пилу і т. ін.), що рухається перев. в повітрі; димний, пиловий і т. ін. слід, що його лишає за собою рухомий предмет.
|| Світла, яскрава, довга смуга, яку лишає за собою рухоме тіло, предмет (комета, ракета і т. ін.).
|| перен. Слід від яких-небудь дій, подій, явищ.
7》 Задня частина рухомого загону, каравану і т. ін.
|| Останні вагони поїзда.
8》 розм. Ряд людей або предметів, що рухаються один за одним або групою за кимсь, чимсь; потік, валка.
|| Ряд людей, що стоять один за одним в очікуванні кого-, чого-небудь; черга.
9》 перен., розм. Той, хто невідступно ходить за ким-небудь, супроводжує когось.
10》 перев. мн., перен., розм. Частина роботи, завдання і т. ін., яка залишилася невиконаною, незакінченою у визначений термін; заборгованість.
11》 мн., спец. Порожня порода, що лишається після первинної обробки мінеральної сировини, збагачення корисних копалин.
|| Дрібні, легкі частинки, які виносяться під час промивання руди.
12》 спец. Нижня, задня, крайня частина, деталь в інструментах, пристроях.
Ластівчин хвіст буд. — усічений клин у формі заднього кінця тіла ластівки, що служить для скріплення балок, кам'яних плит і т. ін.
Значення в інших словниках
- хвіст — хвіст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- хвіст — (сукні) трен, кн. шляйфа, сов. шлейф, (моркви) корінь, (хмечю) пагін, (у підписі) розчерк, закарлючка, хвостик, (від диму) слід, (комети) яскрава смуга, (нерухомий, у літака) стабілізатор, (людський) потік, валка, (до каси) черга, (кавалерів) ескорт... Словник синонімів Караванського
- хвіст — [хв'іст] хвоста, м. (на) хвоус'т'і, мн. хвости, хвоус'т'іў Орфоепічний словник української мови
- хвіст — ХВІСТ, хвоста́, ч. 1. Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. Собаки стояли коло хат і крутили хвостами, дивлячись на людей (І. Словник української мови у 20 томах
- хвіст — хві́ст: ◊ впа́сти на хвіст 1. долучитися до товариства (м, ср, ст)|| = привалитися 2. нав'язати своє товариство (м, ср, ст) ◊ па́дати на хвіст 1. долучатися до товариства (м, ср, ст) 2. нав'язувати своє товариство (м, ср, ст) ◊ пха́ти чуже́ пі́р'я у свій хвіст → пір'я Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хвіст — Де хвіст перед веде, там голова ззаду йде. Родина в якій жінка верховодить, не знає господаря. Жарт — жартом, а хвіст на бік. Жартувати нам можна, та в мої діла не втручайся. Не має ані хвоста коло хати. Не має ніякої худобини на своїм обійстю. Приповідки або українсько-народня філософія
- хвіст — Хвоста, ч., студ. Заборгованість. Спілберг здав «хвости», щоб отримати диплом бакалавра (Україна Молода). ◇ Мати хвіст — мати академзаборгованість. Словник сучасного українського сленгу
- хвіст — (хвоста) ч. 1. крим.; несхвальн. Злодій, який провинився перед спільниками. БСРЖ, 644; СЖЗ, 109. 2. крим., жрм. Стеження, негласне спостереження. БСРЖ, 644; СЖЗ, 109; ЯБМ, 2, 487. Словник жарґонної лексики української мови
- хвіст — бі́гати (тягну́тися) хвосто́м за ким. Невідступно слідувати за ким-небудь, набридливо залицятися. Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала за паном… (Панас Мирний); Про Таню Коваль Шухновський говорив: — Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Фразеологічний словник української мови
- хвіст — ЗАБОРГО́ВАНІСТЬ (наявність боргу — невиконання якоїсь роботи, взятих на себе зобов'язань), ЗАЛЕ́ГЛІСТЬ діал.; НЕДО́ЇМКА іст. (не сплачена вчасно частина податку чи якогось збору); ХВІСТ перев. мн., розм. (про невиконану роботу, нескладені іспити тощо). Словник синонімів української мови
- хвіст — Хвіст, хвоста́, на хвості́; хвости́, -сті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хвіст — ХВІСТ, хвоста́, ч. 1. Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. Собаки стояли коло хат і крутили хвостами, дивлячись на людей (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- хвіст — Хвіст, хвоста м. 1) Хвостъ. Прив'язали до хвоста коневі. Рудч. Ск. 2) Иногда употребляется для обозначенія домашняго животнаго. І хвоста нема у дворі. Ном. Тільки пара хвостів осталось. Ном. Словник української мови Грінченка