1. Словник синонімів Караванського

хвіст

(сукні) трен, кн. шляйфа, сов. шлейф, (моркви) корінь, (хмечю) пагін, (у підписі) розчерк, закарлючка, хвостик, (від диму) слід, (комети) яскрава смуга, (нерухомий, у літака) стабілізатор, (людський) потік, валка, (до каси) черга, (кавалерів) ескорт, (поїзда) задні вагони, (колони) ар'єргард, (невідступний, чий) П. ЖМ. тінь, (на обійстю) П. худобина, скотиняка, хвостик, хвостище, хвостяка, хвостяра, мн. ХВОСТИ, заборгованість, ок залишки

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвіст — хвіст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хвіст — [хв'іст] хвоста, м. (на) хвоус'т'і, мн. хвости, хвоус'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. хвіст — ХВІСТ, хвоста́, ч. 1. Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. Собаки стояли коло хат і крутили хвостами, дивлячись на людей (І. Словник української мови у 20 томах
  4. хвіст — хві́ст: ◊ впа́сти на хвіст 1. долучитися до товариства (м, ср, ст)|| = привалитися 2. нав'язати своє товариство (м, ср, ст) ◊ па́дати на хвіст 1. долучатися до товариства (м, ср, ст) 2. нав'язувати своє товариство (м, ср, ст) ◊ пха́ти чуже́ пі́р'я у свій хвіст → пір'я Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. хвіст — Де хвіст перед веде, там голова ззаду йде. Родина в якій жінка верховодить, не знає господаря. Жарт — жартом, а хвіст на бік. Жартувати нам можна, та в мої діла не втручайся. Не має ані хвоста коло хати. Не має ніякої худобини на своїм обійстю. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. хвіст — Хвоста, ч., студ. Заборгованість. Спілберг здав «хвости», щоб отримати диплом бакалавра (Україна Молода). ◇ Мати хвіст — мати академзаборгованість. Словник сучасного українського сленгу
  7. хвіст — (хвоста) ч. 1. крим.; несхвальн. Злодій, який провинився перед спільниками. БСРЖ, 644; СЖЗ, 109. 2. крим., жрм. Стеження, негласне спостереження. БСРЖ, 644; СЖЗ, 109; ЯБМ, 2, 487. Словник жарґонної лексики української мови
  8. хвіст — хвоста, ч. 1》 Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. || Звужена кінцева частина тіла (у плазунів, риб, морських тварин і деяких комах). Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. хвіст — бі́гати (тягну́тися) хвосто́м за ким. Невідступно слідувати за ким-небудь, набридливо залицятися. Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала за паном… (Панас Мирний); Про Таню Коваль Шухновський говорив: — Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Фразеологічний словник української мови
  10. хвіст — ЗАБОРГО́ВАНІСТЬ (наявність боргу — невиконання якоїсь роботи, взятих на себе зобов'язань), ЗАЛЕ́ГЛІСТЬ діал.; НЕДО́ЇМКА іст. (не сплачена вчасно частина податку чи якогось збору); ХВІСТ перев. мн., розм. (про невиконану роботу, нескладені іспити тощо). Словник синонімів української мови
  11. хвіст — Хвіст, хвоста́, на хвості́; хвости́, -сті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. хвіст — ХВІСТ, хвоста́, ч. 1. Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. Собаки стояли коло хат і крутили хвостами, дивлячись на людей (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  13. хвіст — Хвіст, хвоста м. 1) Хвостъ. Прив'язали до хвоста коневі. Рудч. Ск. 2) Иногда употребляется для обозначенія домашняго животнаго. І хвоста нема у дворі. Ном. Тільки пара хвостів осталось. Ном. Словник української мови Грінченка