1. Словник української мови в 11 томах

хвіть

ХВІТЬ, виг., розм.

1. Те саме, що фіть.

— А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван (Сл. Гр.).

2. у знач. присудк. сл. Те саме, що хвать.

Хвіть відра! — і собі побігла по воду (Сл. Гр.);

// Уживається для позначення швидкого, різкого руху, удару.

— Що ж я верзу?.. кажи: що? — сучиться п’яний.. — Одчепись, сатано!..— Бий, кажу!..— кричить перший та хвіть другого по пиці… (Мирний, II, 1954, 195);

Скинув повстяники з ніг та так, не роздягаючися, з халатом і ліг. А вона — тілько хвіть! — уже й коцем прикрила (Мирний, IV, 1955, 355).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвіть — хвіть вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. хвіть — див. тікати; хап Словник синонімів Вусика
  3. хвіть — ХВІТЬ, виг., розм. 1. Те саме, що фіть. – А де гроші? – Хвіть! – свиснув Іван (Сл. Б. Грінченка). 2. у знач. пред. Те саме, що хвать. Хвіть відра! – і собі побігла по воду (Сл. Б. Грінченка); // Уживається для позначення швидкого, різкого руху, удару. Словник української мови у 20 томах
  4. хвіть — виг., розм. 1》 Те саме, що фіть. 2》 у знач. присудк. сл. Те саме, що хвать. || Уживається для позначення швидкого, різкого руху, удару. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хвіть — Хвіть! меж. 1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Грин. II 223. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть! Кв. 2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду. Мир. Пов. І. 124. Словник української мови Грінченка