1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

брат

адресувати братові – адресувати на брата

Загальновживане дієслово адресувати увійшло в широкий обіг порівняно недавно – наприкінці ХІХ сторіччя, виявивши при цьому синтаксичну властивість керувати аж двома синонімічними словоформами, а саме: давальний відмінок або на плюс знахідний відмінок. Керовані іменники називають тих осіб, до яких безпосередньо спрямовано дію, причому прийменник посилює це значення. “Надумавши звернутися в роту з якимось посланням і пригадуючи, кому б його адресувати, зупинялися завжди на Васі” (Андрій Головко). Можна помітити тенденцію використовувати при слові адресувати в переносному значенні переважно давальний відмінок. “Свою скаргу він адресував зараз більше Віруньці” (Олесь Гончар).

Керування на плюс знахідний відмінок підкреслює місце спрямування дії. “Як писав жінці останнього разу, то наказував, щоб адресувала на завод” (Ігор Муратов). При використанні у прийменниково-відмінковій формі з прийменником на іменників – назв осіб – значення місця поєднуються із значенням адресата дії, причому мається на увазі, що таких адресатів більше, ніж вказано у словоформі. Це надає висловленню дещо розмовного відтінку. “З госпіталю, адресуючи на старшину, писав Євген Черниш” (Олесь Гончар). Тож лист був призначений не лише старшині, а й друзям його.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брат — брат іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. брат — А. 1. Сполучається з прізвищем: а) при слові брати іншомовні прізвища ставляться у формі однини: брати Грімм (чеські, польські та інші слов’янські прізвища мають у такій позиції форму множини: брати Гавранеки, брати Пшепюрські)... Літературне слововживання
  3. брат — (рідний) братунь, братуха, братуньо, братусь, братко, братонько; (ідейний) друг, побратим, однодумець, спільник, партнер, (у братстві) братчик; (манастирський) чернець; УР. як ім. ближній. Словник синонімів Караванського
  4. брат — див. братчик Словник церковно-обрядової термінології
  5. брат — [брат] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. брати, -т'іў два братие Орфоепічний словник української мови
  6. брат — -а, ч. 1》 Кожний із синів стосовно до інших дітей того ж батька або матері. Брат у перших — син дядька або тітки. Брат у других — син двоюрідного дядька або тітки. Двоюрідний брат — те саме, що Брат у перших. Ваш брат — ти або ви і подібні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. брат — (москвин) псубрат Словник чужослів Павло Штепа
  8. брат — БРАТ, а, ч. 1. Кожний із синів стосовно інших дітей того ж батька та (або) матері. Випроводжала сестра свого брата (Т. Шевченко); [Андрій:] Тобі ж він у всякім разі брат по батькові (Леся Українка); Вона [Олюся] не мала подруг .. Брат був її душею (В. Словник української мови у 20 томах
  9. брат — Брат — братом, а бриндзя за гроші. Не мішаймо свояцтва до ніякої грошевої справи. Бриндзя — сир зладжений на перехованця. Брат собі рад, а сестра собі несла. Кожен дбає про себе. Любімся як брати, а рахуймося, як жиди. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. брат — Братан, братець, братечко, братик, братік, братічок, братко, браток, братонько, браточок, братуга, братуня, братуньо, братусик, братусь, братуха, братчик, побратим, побратимчик Фразеологічні синоніми: ваш брат; названий брат; наречений брат; наш брат... Словник синонімів Вусика
  11. брат — ваш брат. Ти, ви і подібні до тебе, до вас. — Тепер, сину, небезпечно по тих неверситетах (університетах), — каже мати,— ганяють вашого брата; кажуть, з учених все лихо встає… (Панас Мирний); — Що ж це за перелітні птахи такі? — спитав Микола .. Фразеологічний словник української мови
  12. брат — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. Словник синонімів української мови
  13. брат — Брат, бра́та, -тові, на -тові і на -ті, бра́те! брати́, -ті́в, -та́м, кл. брати́ і брато́ве! Два (три) брати́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. брат — БРАТ, а, ч. 1. Кожний із синів по відношенню до інших дітей того ж батька або матері. Випроводжала сестра свого брата (Шевч., II, 1953, 42); [Андрій:] Тобі ж він у всякім разі брат по батькові (Л. Укр., III, 1952, 719); *Образно. Словник української мови в 11 томах