1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

прилад

прилад – приладдя

Як відомо, більшість іменників виступає в однині й множині: камінь-камені, корінь-корені, прилад-прилади, прут-прути. Але є в українській мові слова, лексичне значення яких таке ж саме, як і названих вище, хоча граматично вони становлять окремий вид іменників. Це збірні іменники, що не мають форм множини, бо форма однини в них виражає не один, а багато однорідних предметів, котрі не підлягають лічбі. Якщо одиничні іменники – чоловічого роду другої відміни твердої або м’якої групи (колос, прилад, ремінь), то збірні – середнього роду другої відміни м’якої групи з закінченням -я: волосся, колосся, коріння, пруття, реміння. Оскільки збірні іменники передають сукупність предметів, дехто гадає, що їх можна сполучати з прикметниками у формі множини: золоті колосся, міцні коріння, кучеряві волосся, шкільні й канцелярські приладдя. Ці вислови суперечать морфологічній нормі сучасної літературної мови. Правильно: кучеряве волосся, рясне колосся, міцне коріння, гнучке пруття, шкільне й канцелярське приладдя.

Деяким створеним за аналогічними моделями словам не притаманна категорія збірності, тому їх уживають і в однині, і в множині: учасник змагання і спортивні змагання, зі знанням справи і грунтовні знання, без жодного зусилля і докладати зусиль.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прилад — при́лад іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. прилад — ПРИЛАД – ПРИСТРІЙ Прилад, -у. Спеціальний пристрій, інструмент, призначений для вимірювання чого-небудь, керування чимсь, контролю, спостереження за чим-небудь: прилад для вимірювання тиску крові, прилад, що показує швидкість руху транспорту... Літературне слововживання
  3. прилад — Пристрій, механізм, пристосування, ок. пристосованця; зб. ПРИЛАДДЯ, знаряддя, ПРИЧАНДАЛИ, предмети, з. знадоби; (рибалки) справа, снасть; п! АПАРАТ. Словник синонімів Караванського
  4. прилад — -у, ч. 1》 Спеціальний пристрій, признач. для певної мети (вимірювання чого-небудь, управління чимсь, контролю, спостереження за чим-небудь і т. ін.). || Механічне пристосування, пристрій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прилад — ПРИ́ЛАД, у, ч. 1. Спеціальний пристрій, признач. для певної мети (вимірювання чого-небудь, управління чимсь, контролю, спостереження за чим-небудь і т. ін.). На стінці вагона висів прилад, що показував швидкість руху поїзда (М. Словник української мови у 20 томах
  6. прилад — при́лад: ◊ світли́нний при́лад → світлинний Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. прилад — ПРИСТОСУВА́ННЯ (обладнання, предмети, за допомогою яких виконується якась робота, полегшується, спрощується якийсь процес), ПРИ́СТРІЙ розм., ПРИ́ЛАД розм., АПАРА́Т розм., УСТАНО́ВКА розм. рідше. Одведена для неї кімната була прибрана з комфортом.. Словник синонімів української мови
  8. прилад — При́лад, -да[у]; -лади, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. прилад — ПРИ́ЛАД, у, ч. 1. Спеціальний пристрій, признач. для певної мети (вимірювання чого-небудь, управління чимсь, контролю, спостереження за чим-небудь і т. ін.). Лабораторією [Інституту математики АН УРСР] у 1956... Словник української мови в 11 томах