робочий

робочий – робітничий

Часом плутають ці схожі за будовою прикметники і кажуть чи пишуть робочий гуртожиток, робочий клуб, робоча їдальня замість робітничий гуртожиток, робітничий клуб, робітнича їдальня. Щоб не припускатися таких помилок, маємо пам’ятати, що робочий походить від іменника робота й означає “пов’язаний із процесом або часом праці”, а робітничий – від робітник, робітники. Отже, робочий план, бо це план для роботи, так само робочий одяг, робочий стіл, робоча гіпотеза. Робочий має також значення “який використовується у роботі” (робоча поверхня верстата, робоча частина ножа); “який забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух що-небудь (про механізм та його частини)”. Наприклад: “На його плечі лягло найбільш складне і відповідальне завдання: відлити робочі колеса і статори для турбін” (Вадим Собко).

Робочі руки, робоча сила – це переносно робітники. Словосполучення робоча людина вживають щодо того, хто живе зі своєї праці, тобто цей вислів виражає соціальну характеристику особи або групи осіб.

Треба говорити робітнича гордість, слава, честь, бо це гордість, слава, честь робітника. Обслуга-обслуговування

“У селі погана поштова обслуга”, – пише газета. Одразу впадає в очі помилкове використання слова обслуга, яке має інше значення, ніж те, що йому надав автор публікації. Обслуга – це не дія, що задовольняє чиїсь потреби, а група людей, призначених виконувати певну роботу, здебільшого у військовій справі. “Гармату викотили на платформу, а обслуга зайняла теплушку” (Василь Козаченко). Російські відповідники цього слова – расчёт, прислуга. Коли треба передати дію, спрямовану на виконання якогось завдання, тоді слід удаватися до слів обслуговування або обслужування.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. робочий — робо́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. робочий — (стаж) трудовий, робітничий; (люд) трудящий; Р. роботящий; (день) будній; (трибок) ТЕХ. ходовий. Словник синонімів Караванського
  3. робочий — див. буденний Словник синонімів Вусика
  4. робочий — Робочий і робітничий Зрідка трапляються помилки, коли плутають ці схожі за будовою прикметники й пишуть: «Восьмигодинний робітничий день» (замість — робочий день); «Робочий натовп не втихомирювався» (замість — робітничий натовп). «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. робочий — -а, -е. 1》 Який працює, живе своєю працею; трудовий. || у знач. ім. робочий, -чого, ч., рідко. Робітник. Робоча сила — сукупність фізичних і духовних здібностей людини, які вона використовує в процесі виробництва матеріальних благ... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. робочий — (день) робітний, працівний, (людина) див. роботящий, (наймит) заробітчанин, заробітчанка, (союз) робітничий, (учень) челядник, челядниця моск. робітник, робітний Словник чужослів Павло Штепа
  7. робочий — РОБО́ЧИЙ, а, е. 1. Який працює, живе своєю працею; трудовий. [Кіндрат Антонович:] Ми люде [люди] робочі, .. за день натомимось, що й кісток не чуємо (М. Кропивницький); Я мав нагоду придивитися до цих людей – і дивувався. Словник української мови у 20 томах
  8. робочий — БУДЕ́ННИЙ (про день — на відміну від святкового або вихідного), БУ́ДНІЙ, РОБО́ЧИЙ (підкреслюється ознака того, що в такий день працюють). Страшенно важко сидіти в сукняному віцмундирі з тісним крохмальним комірцем, але день буденний, час службовий (М. Словник синонімів української мови
  9. робочий — Робо́чий і зах. робу́чий, -ча, -че = робі́тний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. робочий — РОБО́ЧИЙ, а, е. 1. Який працює, живе своєю працею; трудовий. [Кіндрат Антонович:] Ми люде [люди] робочі,.. за день натомимось, що й кісток не чуємо (Кроп., II, 1958, 303); Я мав нагоду придивитися до цих людей — і дивувався. Словник української мови в 11 томах
  11. робочий — Робо́чий, -а, -е 1) Рабочій. Забіжиш до Марусі у робочу часину. МВ. ІІ. 83. 2) Трудолюбивый. Робоча як бджола. Ном. № 4562. Паша Меланка не робоча, на ній сорочка парубоча. Чуб. ІІІ. 469. Словник української мови Грінченка