робочий

РОБО́ЧИЙ, а, е.

1. Який працює, живе своєю працею; трудовий.

[Кіндрат Антонович:] Ми люде [люди] робочі,.. за день натомимось, що й кісток не чуємо (Кроп., II, 1958, 303);

Я мав нагоду придивитися до цих людей — і дивувався. Це була типова робоча, здорова сім’я. Тут усі робили (Хотк., І, 1966, 151);

Вулицями Нового Запоріжжя снує туди й сюди заклопотаний робочий народ… (Вишня, І, 1956, 328);

// у знач. ім. робо́чий, чого, ч., рідко. Робітник.

— На станції був. Бастують. Вже другий день машина не ходить. Робочі зібрались і радять. Треба і нам скликать людей (Коцюб., II, 1955, 70);

Сповістила світ «Аврора», Що робочий вже не раб! (Нех., Ми живемо.., 1960, 123);

Став він [хлопець] рости-підростати і пішов батьковою і материною дорогою в робочі (Цюпа, Три явори, 1958, 13).

◊ Робо́ча си́ла:

а) робітник, працівник, робітниця, працівниця.

Умер старий Лушня,.. покинув дочку-дівку на світі. Одним одна робоча сила в сім’ї, бо мати вмерла, а сироти, як кукіль, зосталися… (Мирний, І, 1949, 261);

Нову робочу силу давали війни: полонених не вбивали, як раніше, а обертали в рабів (Іст. СРСР, І, 1956, 10);

б) здатність до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей людини, використовуваних у процесі виробництва матеріальних благ.

Робітники, шукаючи заробітку, змушені пропонувати свою.. робочу силу капіталістам (Нова іст., 1956, 20);

Робо́чі ру́ки — робітники.

А машин він [Гальванеску] мав стільки, що йому, мабуть, зовсім не потрібні робочі руки (Смолич, І, 1958, 49).

2. Який використовується для корисної роботи, на який лягає основне навантаження під час роботи (про тварин і бджіл).

Робочі коні сіпнули, і Зоня проїхала повз гурт цікавої челяді геть з двора і зникла в сірій куряві (Л. Укр., III, 1952, 662);

Туди ж, до дніпровських переправ, партизанські пастухи гнали з степових маєтків отари овець, череди волів та робочих верблюдів (Гончар, II, 1959, 85);

Робоча бджілка;

// Який забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух що-небудь (про механізм та його частини).

Виготовлення складеного інструмента, в якому робоча частина складається з матеріалу, що має високі різальні властивості, а неробоча частина — з конструкційної або інструментальної вуглецевої сталі, можна провадити різними способами (Технол. різального інстр., 1959, 101);

На його плечі лягло найбільш складне і відповідальне завдання: відлити робочі колеса і статори для турбін (Собко, Біле полум’я, 1958, 155);

// Пов’язаний з корисною роботою, дією чого-небудь.

Робоча поверхня нарощеного шару жорна повинна бути гострошорсткою з зернистою структурою, однорідною в усіх частинах і досить твердою, щоб забезпечити тривалу роботу без наковування (Колг. Укр., 9, 1958, 43);

Робоча частина ножа, якою він заглиблюється в грунт, має долотовидну форму (Колг. Укр., 4, 1957, 20);

До вибору робочих швидкостей агрегатів передові механізатори підходять обгрунтовано, враховуючи вид роботи, стан рослин, грунту.., рельєф місцевості (Рад. Укр., 3.ІІ 1962, 3).

∆ Робо́чий захва́т див. захва́т¹;

Робо́чий хід див. хід.

3. рідко. Який уміє добре працювати, трудитися; працьовитий, роботящий.

Кайдашиха.. розпустила на всю хату мед своїм язиком. — Будь же, дочко, здорова, як риба; гожа, як рожа; весела, як весна; робоча, як бджола, а багата, як свята земля! (Н.-Лев., II, 1956, 321);

Господиня побачила, що вона хоч і дурненька, але робоча й слухняна дівка (Мирний, І, 1954, 67);

// Який свідчить про працьовитість кого-небудь.

А подивіться ви хоча б на Аню Макарову: дівчинка хороша, симпатична, дівчинка на вигляд не дуже богатир, а серце в неї, сумління, робоча хватка (Вишня, І, 1956, 339).

4. Стос. до роботи (у 1, 4 знач.).

Робочий стаж;

// Признач. для роботи.

Він повільно пішов до свого робочого місця і взяв пневматичний молоток (Донч., Дочка, 1950, 196);

Артамонов повернувся в свою робочу кімнату і зняв спецівку (Дмит., Розлука, 1957, 317);

В конторі згрудились люди в.. робочім одязі (Досв., Вибр., 1959, 340);

// Сприятливий для роботи (у 1 знач.).

На якусь мить запала мовчанка. Видно, пообідавши, слідчі настроюють себе на робочий лад (Збан., Єдина, 1959, 104);

Робочий настрій;

// Який використовується як безпосереднє керівництво для роботи.

— Вирішено — поквапитися з закінченням робочого проекту (Ле, Міжгір’я, 1953, 10);

Робочий рисунок деталі має бути виконаний з вичерпною старанністю і чіткістю, які не допускають вільного тлумачення ні окремих форм предмета, ні його розмірів, позначень і т. д. (Кресл., 1956, 65);

// Встановлений, відведений для роботи (про час).

Було, як забіжиш до Марусі у робочу часину, — от, скучиш, — так слівце яке нашвидку переловити, а тебе перестріне сама Пилипиха і стане перед тобою, немов стіна мідяна (Вовчок, І, 1955, 186).

∆ Робо́чий день див. день;

Робо́чий ти́ждень — встановлена законом кількість днів на тиждень, протягом яких робітник або службовець має працювати на виробництві або в установі.

За роки Радянської влади в нашій країні відбулися корінні соціально-економічні перетворення, внаслідок яких СРСР став у число країн з найкоротшим робочим тижнем (Ком. Укр., 4, 1967, 57).

5. Те саме, що робітни́чий.

На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі — і перед ним встало його робоче життя, його каліцтво (Коцюб., II, 1955, 90);

В залізі й полум’ї, В цеху привчались До дисципліни, — їй знають толк. На збірнім пункті Всі шикувались І сформували робочий полк (Мас., Сорок.., 1957, 445);

Умер незмінний голова Робочих федерацій (Еллан, І, 1958, 273);

Встає він [В. І. Ленін], гроза капіталу, іде крізь будинки й стовпи, іде він в робочі квартали, — і сніг під ногою рипить… (Сос., І, 1957, 135).