робочий

РОБО́ЧИЙ, а, е.

1. Який працює, живе своєю працею; трудовий.

[Кіндрат Антонович:] Ми люде [люди] робочі, .. за день натомимось, що й кісток не чуємо (М. Кропивницький);

Я мав нагоду придивитися до цих людей – і дивувався. Це була типова робоча, здорова сім'я. Тут усі робили (Г. Хоткевич);

Вулицями Нового Запоріжжя снує туди й сюди заклопотаний робочий народ... (Остап Вишня);

// у знач. ім. робо́чий, чого, ч., прост. Робітник.

– На станції був. Бастують. Вже другий день машина не ходить. Робочі зібрались і радять. Треба і нам скликать людей (М. Коцюбинський);

Став він [хлопець] рости-підростати і пішов батьковою і материною дорогою в робочі (І. Цюпа).

2. Який використовується для корисної роботи, на який лягає основне навантаження під час роботи (про свійських тварин, бджіл і т. ін.).

Робочі коні сіпнули, і Зоня проїхала повз гурт цікавої челяді геть з двора і зникла в сірій куряві (Леся Українка);

Туди ж, до дніпровських переправ, партизанські пастухи гнали з степових маєтків отари овець, череди волів та робочих верблюдів (О. Гончар);

Робоча бджілка;

// Який забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух що-небудь (про механізм та його частини).

Виготовлення складеного інструмента, в якому робоча частина складається з матеріалу, що має високі різальні властивості, а неробоча частина – з конструкційної або інструментальної вуглецевої сталі, можна провадити різними способами (з навч. літ.);

На його плечі лягло найбільш складне і відповідальне завдання: відлити робочі колеса і статори для турбін (В. Собко);

// Пов'язаний з корисною роботою, дією чого-небудь.

Робоча поверхня нарощеного шару жорна повинна бути гострошорсткою, з зернистою структурою, однорідною в усіх частинах і досить твердою, щоб забезпечити тривалу роботу без наковування (з наук. літ.);

Робоча частина ножа, якою він заглиблюється в ґрунт, має долотоподібну форму (з наук. літ.);

До вибору робочих швидкостей агрегатів передові механізатори підходять обґрунтовано, враховуючи вид роботи, стан рослин, ґрунту, рельєф місцевості (з газ.).

3. рідко. Який уміє добре працювати, трудитися; працьовитий, роботящий.

Кайдашиха .. розпустила на всю хату мед своїм язиком. – Будь же, дочко, здорова, як риба; гожа, як рожа; весела, як весна; робоча, як бджола, а багата, як свята земля! (І. Нечуй-Левицький);

Господиня побачила, що вона хоч і дурненька, але робоча й слухняна дівка (Панас Мирний);

// Який свідчить про працьовитість кого-небудь.

А подивіться ви хоча б на Аню Макарову: дівчинка хороша, симпатична, дівчинка на вигляд не дуже богатир, а серце в неї, сумління, робоча хватка (Остап Вишня).

4. Стос. до роботи (у 1, 4 знач.).

Робочий стаж;

// Признач. для роботи.

Він повільно пішов до свого робочого місця і взяв пневматичний молоток (О. Донченко);

Артамонов повернувся в свою робочу кімнату і зняв спецівку (Л. Дмитерко);

В конторі згрудились люди в .. робочім одязі (Олесь Досвітній);

// Сприятливий для роботи (у 1 знач.).

На якусь мить запала мовчанка. Видно, пообідавши, слідчі настроюють себе на робочий лад (Ю. Збанацький);

Робочий настрій;

// Який використовується як безпосереднє керівництво для роботи.

– Вирішено – поквапитися з закінченням робочого проекту (Іван Ле);

Робочий рисунок деталі має бути виконаний з вичерпною старанністю і чіткістю, які не допускають вільного тлумачення ні окремих форм предмета, ні його розмірів, позначень і т. д (з навч. літ.);

// Встановлений, відведений для роботи (про час).

Було, як забіжиш до Марусі у робочу часину, – от, скучиш, – так слівце яке нашвидку переловити, а тебе перестріне сама Пилипиха і стане перед тобою, немов стіна мідяна (Марко Вовчок).

5. розм. Те саме, що робітни́чий.

На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі – і перед ним встало його робоче життя, його каліцтво (М. Коцюбинський);

В залізі й полум'ї, В цеху привчались До дисципліни, – їй знають толк. На збірнім пункті Всі шикувались І сформували робочий полк (Т. Масенко);

Умер незмінний голова Робочих федерацій (В. Еллан-Блакитний).