1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

робочий

робо́чий

Робочий і робітничий

Зрідка трапляються помилки, коли плутають ці схожі за будовою прикметники й пишуть: «Восьмигодинний робітничий день» (замість — робочий день); «Робочий натовп не втихомирювався» (замість — робітничий натовп).

Прикметник робочий походить від іменника робота й означає «пов’язаний із процесом або часом праці»: «Забіжиш до Марусі у робочу часину» (Марко Вовчок); «Клопоти робочого дня вернули йому енерґію» (М. Коцюбинський). Цей прикметник означає ще «працьовитий, роботящий»: «Робоча, як бджола» (М. Номис); «Дівка тиха, робоча» (Панас Мирний).

Прикметник робітничий походить від іменника робітник і означає «пов’язаний із робітником, належний робітникові»: «На мітинґ зібралась юрба робітнича» (М. Бажан); «Ото й почне розповідати про місто, про завод, про життя робітниче» (Д. Головко).

Трапляються випадки, коли обидва ці прикметники вживаються з одним іменником, залежно від того поняття, що ми надаємо їм: можна сказати робітничий одяг — цебто те вбрання, яке звичайно носять робітники, характерне для робітників, і робочий одяг — убрання, що ним користуються тільки під час роботи.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. робочий — робочий – робітничий Часом плутають ці схожі за будовою прикметники і кажуть чи пишуть робочий гуртожиток, робочий клуб, робоча їдальня замість робітничий гуртожиток, робітничий клуб, робітнича їдальня. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. робочий — робо́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. робочий — (стаж) трудовий, робітничий; (люд) трудящий; Р. роботящий; (день) будній; (трибок) ТЕХ. ходовий. Словник синонімів Караванського
  4. робочий — див. буденний Словник синонімів Вусика
  5. робочий — -а, -е. 1》 Який працює, живе своєю працею; трудовий. || у знач. ім. робочий, -чого, ч., рідко. Робітник. Робоча сила — сукупність фізичних і духовних здібностей людини, які вона використовує в процесі виробництва матеріальних благ... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. робочий — (день) робітний, працівний, (людина) див. роботящий, (наймит) заробітчанин, заробітчанка, (союз) робітничий, (учень) челядник, челядниця моск. робітник, робітний Словник чужослів Павло Штепа
  7. робочий — РОБО́ЧИЙ, а, е. 1. Який працює, живе своєю працею; трудовий. [Кіндрат Антонович:] Ми люде [люди] робочі, .. за день натомимось, що й кісток не чуємо (М. Кропивницький); Я мав нагоду придивитися до цих людей – і дивувався. Словник української мови у 20 томах
  8. робочий — БУДЕ́ННИЙ (про день — на відміну від святкового або вихідного), БУ́ДНІЙ, РОБО́ЧИЙ (підкреслюється ознака того, що в такий день працюють). Страшенно важко сидіти в сукняному віцмундирі з тісним крохмальним комірцем, але день буденний, час службовий (М. Словник синонімів української мови
  9. робочий — Робо́чий і зах. робу́чий, -ча, -че = робі́тний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. робочий — РОБО́ЧИЙ, а, е. 1. Який працює, живе своєю працею; трудовий. [Кіндрат Антонович:] Ми люде [люди] робочі,.. за день натомимось, що й кісток не чуємо (Кроп., II, 1958, 303); Я мав нагоду придивитися до цих людей — і дивувався. Словник української мови в 11 томах
  11. робочий — Робо́чий, -а, -е 1) Рабочій. Забіжиш до Марусі у робочу часину. МВ. ІІ. 83. 2) Трудолюбивый. Робоча як бджола. Ном. № 4562. Паша Меланка не робоча, на ній сорочка парубоча. Чуб. ІІІ. 469. Словник української мови Грінченка