стримувати

стримувати – утримувати

Дієслова, котрі мають різну семантику. На це треба зважати.

Стримувати – уповільнювати рух кого-, чого-небудь; протистояти натискові когось, чогось; не давати чомусь виявлятися повною мірою тощо. Стримувати коня, стримувати натовп, стримувати ридання.

Утримувати – 1. Тримати когось, щось, не даючи впасти; уповільнювати просування когось, чогось; просити когось залишитися; не віддавати ворогові позиції і т. ін. Утримувати воза, утримувати дітей у хаті, утримувати плацдарм. 2. Забезпечувати кого-небудь засобами до існування; бути власником якогось закладу, підприємства тощо. Утримувати родину, утримувати пансіонат.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

стримувати — стри́мувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
стримувати — СТРИМУВАТИ – УТРИМУВАТИ – ВТРИМУВАТИ Стримувати, -ую, -уєш. Уповільнювати рух кого-, чого-небудь; протистояти натискові когось, чогось; не давати чомусь виявлятися повною мірою тощо: стримувати коня, стримувати натовп, стримувати ридання. Утримувати. Літературне слововживання
стримувати — Здержувати, не давати волі <�ходу>, держати на припоні <�прив'язі>; (коні) тримати у поводах; (паливоду) зупиняти; (від чого) утримувати; (емоції) заглушати, притлумлювати; (себе) брати в руки, ІД. стримуватися; дк. СТРИМАТИ, (слово) дотримати чого; (емоції) задавити. Словник синонімів Караванського
стримувати — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
стримувати — СТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. Уповільнювати рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось зупинятися. Словник української мови у 20 томах
стримувати — -ую, -уєш, недок., стримати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Уповільнювати рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось зупинятися. || перен. Гальмувати просування, розвиток чого-небудь; затримувати. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
стримувати — ЗАТРИ́МУВАТИ (залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, БАРИ́ТИ, ГА́ЯТИ, ЗАГА́ЮВАТИ, ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм., ЗАБА́РЮВАТИ розм., ЗАБАРЯ́ТИ розм.; ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ (не відпускаючи). — Док. Словник синонімів української мови
стримувати — Стри́мувати, стри́мую, -муєш, -мує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
стримувати — СТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Уповільнювати рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось зупинятися. — Держіть, хлопці, бо напира, — просив він, з трудом стримуючи воза (Тют. Словник української мови в 11 томах
стримувати — Стримувати, -мую, -єш сов. в. стрима́ти, -ма́ю, -єш, гл. Удерживать, удержать. Словник української мови Грінченка