стримувати

СТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., кого, що.

1. Уповільнювати рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось зупинятися.

– Держіть, хлопці, бо напира [напирає], – просив він, з трудом стримуючи воза (Григорій Тютюнник);

Надвечір, стримуючи запінених вороних, прямо з ярмарку, підкотив до його воріт Карпо (М. Стельмах);

Запримітивши князя, верхівці стримали коней і збилися оддалік у тісну рухливу купу (П. Загребельний);

// перен. Гальмувати просування, розвиток чого-небудь; затримувати.

Стримувати розвиток виробництва;

// перен. Переривати природний хід, розвиток чого-небудь; зупиняти.

За щастя народів усіх виступають народи планети – і ніколи не стримають їх ні броня, ні вогонь, ні багнети (М. Упеник);

// Утримувати кого-небудь від вияву якихось почуттів, від здійснення певних намірів, учинків.

Командирам коштувало зусиль стримувати бійців від передчасного виступу, від негайної атаки на Перекоп (О. Гончар);

– То чого біжиш, мов запалений? Там світ перекинувся чи Стрий догори потік? – стримувала його жінка (С. Чорнобривець);

Юрчик завжди був проти моїх витівок, завжди намагався стримати мене і лаяв, коли я не слухався його (Л. Смілянський);

// Заважати, перешкоджати здійсненню, вияву чого-небудь.

Кругом метушня, біганина, сполохані крики, а він – з револьвером у руці .. Нехтуючи небезпекою, стримує паніку, дає розпорядження (О. Гончар);

Лежать під бурею негоди, щоб ката стримати удар, аеростатів загороди готові знятися до хмар (В. Сосюра).

2. Протистояти напорові, натискові кого-, чого-небудь.

Вривається юрба одвідачів [відвідувачів]. Ключар і його помічник, стоячи на дверях, стримують натовп (Леся Українка);

В розрізах вулиць стояли товпи людей, їх стримували городовики (Ю. Смолич);

Здичавлені гурти .. враз запрудили собою весь перешийок .. Не знайшлося в полковника сили, щоб стримати цю навалу (О. Гончар);

Вартові не могли стримати натиск, їх розметали пішці [піші воїни] (А. Хижняк);

// Не давати можливості кому-небудь просуватися вперед, наступати.

Зате їх [оборонців] цільні, хоч і рідкі, стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (І. Франко);

Як могли забути там про них, про останніх, що, стримуючи ворога, самовіддано захищали весь день оцю переправу? (О. Гончар).

3. Не давати чому-небудь виявлятися повною мірою.

Настя довго не спала тієї ночі і гірко плакала, стримуючи ридання, щоб не збудити брата (Леся Українка);

Робітник з Бичківського хімічного заводу Василь Сокіл весь час стримував кашель (С. Скляренко);

Жінка підставляє сонцеві радісне обличчя й ніяк не може стримати широкої посмішки (Ю. Яновський);

Беззвучно хапаючи повітря, Іван Іванович напружував усю свою волю, щоб стримати судорогу (І. Багмут);

// Припиняти вияв чого-небудь, затамовувати, заглушати якесь почуття.

Оксані подих перехопило. Ледь стримуючи хвилювання, вона здвигнула плечима (А. Головко);

– Ну, добре, – стримав образу Аркадій Петрович. – Не одрікаюсь од своїх слів... (М. Коцюбинський);

Коли міни лягали десь поза траншеєю на обпаленій, переритій землі, Брянський не міг стримати свого роздратування (О. Гончар).

4. Примушувати кого-небудь залишитися десь; не відпускати, затримувати.

Вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, .. але Тоня не зробила цього, бо хіба може вона прикувати його до себе..! (О. Гончар).

(1) Стри́мувати (зде́ржувати) / стри́мати (зде́ржати) ата́ку (на́ступ) – не давати можливості противникові атакувати, наступати.

– Ми третій день стримували наступ вдесятеро сильнішого ворога (Я. Качура);

– А які вісті з фронту, Дмитре Захаровичу? – Наші стійко здержують атаки, знекровлюють ворога (І. Цюпа);

(2) Стри́мувати / стри́мати по́дих – те саме, що Затамо́вувати / затамува́ти ди́хання (дух, ві́ддих, по́дих і т. ін.) (див. затамо́вувати).

Стримуючи подих, слухаємо ми слова, повні невимовного горя, одчаю, що йдуть з глибини розтоптаного серця (з мемуарної літ.).

◇ (3) Стри́мати сло́ва (д) див. держа́ти;

(4) Стри́мувати / стри́мати себе́ – те саме, що стри́муватися 1.

Дівчинці дуже кортіло сказати, що вона зовсім нічого не боїться, але вона стримала себе (О. Іваненко);

Щур себе не міг стримати, він бачив перед собою людину, яка йому повернула те, що в його житті було найдорожче, повернула можливість чути гудки (С. Скляренко);

(5) Стри́мувати / стри́мати се́рце – те саме, що Зде́ржувати / здержа́ти се́рце (див. зде́ржувати).

Тяжко йти до милого, коли він не йде, А ще тяжче стримати серце молоде! (І. Вирган);

Трима́ти (держа́ти) / стри́мати (зде́ржати) сло́во <�Дотри́мувати (доде́ржувати) / дотри́мати (доде́ржати) [свого́] сло́ва> <�Дотри́муватися (держа́тися, доде́ржуватися) / дотри́матися (доде́ржатися) [свого́] сло́ва> див. трима́ти.