стримувати

СТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Уповільнювати рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось зупинятися.

— Держіть, хлопці, бо напира, — просив він, з трудом стримуючи воза (Тют., Вир, 1964, 47);

Надвечір, стримуючи запінених вороних, прямо з ярмарку, підкотив до його воріт Карпо (Стельмах, II, 1962, 365);

Запримітивши князя, верхівці стримали коней і збилися оддалік у тісну рухливу купу (Загреб., Диво, 1968, 215);

// перен. Гальмувати просування, розвиток чого-небудь; затримувати.

Не можна перестрибувати через неминучі ступені розвитку, так само як і затримуватися на досягнутому, стримувати рух вперед (Програма КПРС, 1961, 56);

Капіталізм стримує розвиток виробництва, гальмує ліквідацію відсталих соціальних структур (Наука.., 11, 1969, 2);

// перен. Переривати природний хід, розвиток чого-небудь; зупиняти.

За щастя народів усіх виступають народи планети — і ніколи не стримають їх ні броня, ні вогонь, ні багнети (Уп., Вірші.., 1957, 106);

// Утримувати кого-небудь від вияву якихсь почуттів, від здійснення певних намірів, учинків.

Командирам коштувало зусиль стримувати бійців від передчасного виступу, від негайної атаки на Перекоп (Гончар, II, 1959, 406);

— То чого біжиш, мов запалений? Там світ перекинувся чи Стрий догори потік? — стримувала його жінка (Чорн., Визвол. Земля, 1950, 96);

Юрчик завжди був проти моїх витівок, завжди намагався стримати мене і лаяв, коли я не слухався його (Сміл., Сашко, 1957, 8);

// Заважати, перешкоджати здійсненню, вияву чого-небудь.

Кругом метушня, біганина, сполохані крики, а він — з револьвером у руці.. Нехтуючи небезпекою, стримує паніку, дає розпорядження (Гончар, II, 1959, 170);

Лежать під бурею негоди, щоб ката стримати удар, аеростатів загороди готові знятися до хмар (Сос., II, 1958, 442).

◊ Стри́мувати (стри́мати) себе́ — те саме, що стри́муватися 1.

Дівчинці дуже кортіло сказати, що вона зовсім нічого не боїться, але вона стримала себе (Ів., Вел. очі, 1956, 22);

Щур себе не міг стримати, він бачив перед собою людину, яка йому повернула те, що в його житті було найдорожче, повернула можливість чути гудки (Скл., Помилка, 1933, 173).

2. Протистояти напорові, натискові кого-, чого-небудь.

Вривається юрба одвідачів [відвідувачів]. Ключар і його помічник, стоячи на дверях, стримують натовп (Л. Укр., II, 1951, 479);

В розрізах вулиць стояли товпи людей, їх стримували городовики (Смолич, II, 1958, 118);

Здичавлені гурти.. враз запрудили собою весь перешийок.. Не знайшлося в полковника сили, щоб стримати цю навалу (Гончар, II, 1959, 83);

Вартові не могли стримати натиск, їх розметали пішці [піші воїни] (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 335);

// Не давати можливості кому-небудь просуватися вперед, наступати.

Зате їх [оборонців] цільні, хоч і рідкі, стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (Фр., VI, 1951, 80);

Як могли забути там про них, про останніх, що, стримуючи ворога, самовіддано захищали весь день оцю переправу? (Гончар, II, 1959, 286).

Стри́мувати (стри́мати) ата́ку (на́ступ і т. ін.) — те саме, що Зде́ржувати (зде́ржати) ата́ку (на́ступ і т. ін.) ( див. зде́ржувати).

— Ми третій день стримували наступ вдесятеро сильнішого ворога (Кач., Вибр., 1953, 301).

3. Не давати чому-небудь виявлятися повною мірою.

Настя довго не спала тієї ночі і гірко плакала, стримуючи ридання, щоб не збудити брата (Л. Укр., III, 1952, 589);

Робітник з Бичківського хімічного заводу Василь Сокіл весь час стримував кашель (Скл., Карпати, II, 1954, 271);

Жінка підставляє сонцеві радісне обличчя й ніяк не може стримати широкої посмішки (Ю. Янов., І, 1958, 577);

Беззвучно хапаючи повітря, Іван Іванович напружував усю свою волю, щоб стримати судорогу (Багмут, Опов., 1959, 59);

// Припиняти вияв чого-небудь, затамовувати, заглушати якесь почуття.

Оксані подих перехопило. Ледь стримуючи хвилювання, вона здвигнула плечима (Головко, І, 1957, 114);

— Ну, добре, — стримав образу Аркадій Петрович. — Не одрікаюсь од своїх слів… (Коцюб., II, 1955, 391);

Коли міни лягали десь поза траншеєю на обпаленій, переритій землі, Брянський не міг стримати свого роздратування (Гончар, III, 1959, 52).

Стри́мувати (стри́мати) по́дих — те саме, що Затамо́вувати (затамува́ти) ди́хання (дух, ві́ддих і т. ін.) ( див. затамо́вувати).

Стримуючи подих, слухаємо ми слова, повні невимовного горя, одчаю, що йдуть з глибини розтоптаного серця (Минуле укр. театру, 1953, 108);

Стри́мувати (стри́мати) се́рце — те саме, що Зде́ржувати (зде́ржати) се́рце ( див. зде́ржувати).

Тяжко йти до милого, коли він не йде, А ще тяжче стримати серце молоде! (Вирган, В розп. літа, 1959, 28).

4. Примушувати кого-небудь залишитися десь; не відпускати, затримувати.

Вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття,.. але Тоня не зробила цього, бо хіба може вона прикувати його до себе..! (Гончар, Тронка, 1963, 326).

♦ Стри́мати сло́во (обіця́нку) — те саме, що Зде́ржати сло́во (обіця́нку) ( див. зде́ржувати).

Ти просиш приїхати до вашого виїзду, але я не можу сього зробити, бо обіцяла нашим пождати їх тут і тепер можу їх засмутити, а може й образити, коли не стримаю слова (Л. Укр., V, 1956, 154).