1. Орфографічний словник української мови

стримувати

стри́мувати

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стримувати — стримувати – утримувати Дієслова, котрі мають різну семантику. На це треба зважати. Стримувати – уповільнювати рух кого-, чого-небудь; протистояти натискові когось, чогось; не давати чомусь виявлятися повною мірою тощо. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. стримувати — СТРИМУВАТИ – УТРИМУВАТИ – ВТРИМУВАТИ Стримувати, -ую, -уєш. Уповільнювати рух кого-, чого-небудь; протистояти натискові когось, чогось; не давати чомусь виявлятися повною мірою тощо: стримувати коня, стримувати натовп, стримувати ридання. Утримувати. Літературне слововживання
  3. стримувати — Здержувати, не давати волі <�ходу>, держати на припоні <�прив'язі>; (коні) тримати у поводах; (паливоду) зупиняти; (від чого) утримувати; (емоції) заглушати, притлумлювати; (себе) брати в руки, ІД. стримуватися; дк. СТРИМАТИ, (слово) дотримати чого; (емоції) задавити. Словник синонімів Караванського
  4. стримувати — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
  5. стримувати — СТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. Уповільнювати рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось зупинятися. Словник української мови у 20 томах
  6. стримувати — -ую, -уєш, недок., стримати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Уповільнювати рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось зупинятися. || перен. Гальмувати просування, розвиток чого-небудь; затримувати. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. стримувати — ЗАТРИ́МУВАТИ (залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, БАРИ́ТИ, ГА́ЯТИ, ЗАГА́ЮВАТИ, ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм., ЗАБА́РЮВАТИ розм., ЗАБАРЯ́ТИ розм.; ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ (не відпускаючи). — Док. Словник синонімів української мови
  8. стримувати — Стри́мувати, стри́мую, -муєш, -мує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. стримувати — СТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Уповільнювати рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось зупинятися. — Держіть, хлопці, бо напира, — просив він, з трудом стримуючи воза (Тют. Словник української мови в 11 томах
  10. стримувати — Стримувати, -мую, -єш сов. в. стрима́ти, -ма́ю, -єш, гл. Удерживать, удержать. Словник української мови Грінченка