А

I

Як назва літери вживається в с. р.: мале а; як назва звука вживається в ч. р.: довгий а, ненаголошений а.

II

АЖЕ, Ж

А, спол. 1. Вживається для приєднання речень, які доповнюють, пояснюють, розкривають, у яких протиставляється зміст попереднього речення тощо. Страшно впасти у кайданах, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати, І спати на волі (Т.Шевченко); Не питай старого, а бувалого (М.Номис); Коли ідеш ти самотою, Хоч яка твоя тропа, А перед безвістю глухою Душа опиниться сліпа (М.Рильський). 2. діал. Вживається у значенні сполучника "і". Коню сивий, будь щасливий а не спотикайся (П.Чубинський); Тисячі а тисячі усіх отих кутків, закутків, криївок, схованок, невідшуканок дивилися на нього сміливо-чорними очима (Г.Хоткевич); На порозі сидить смуток сірий, Позіхає з нудьги а розпуки (Б. Лепкий).

Же (після приголосних), ж (після голосних). Використовується з тим самим значенням, що й а 1. На городі у себе Чайченко такий самий небалакливий, як і в людях, мати ж його дуже ласкава і привітно до всіх ставилась (Марко Вовчок); Радісно в квітня тріпоче серденько, з грудей же могутніх пісня іллється (М.Коцюбинський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. а — А, але, і Словник застарілих та маловживаних слів
  2. а — I невідм., с. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука "а". II 1. спол. протиставний. 1》 Поєднує речення, протиставлені змістом одне одному; значенням близький до але, проте, навпаки; із част. не (сполучення не ..., а або а не). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. а — А¹, невідм., с. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука “а”. ◇ (1) Від а до я (до зет) – від початку до кінця; все повністю. Словник української мови у 20 томах
  4. а — а 1 вигук незмінювана словникова одиниця а 2 сполучник незмінювана словникова одиниця а 3 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. а — А¹, невідм., сер. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука «а». ♦ Від а до зет (за латинським алфавітом) — від початку до кінця; усе. А², спол. І. протиставний. Словник української мови в 11 томах
  6. а — А сз. 1) А, же, но, напротивъ. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. 1. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Шевч. 5. Бог те знає, а не ми грішні. Ном. № 30. 2) Да. Словник української мови Грінченка