а

А

сз.

1) А, же, но, напротивъ. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. 1. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Шевч. 5. Бог те знає, а не ми грішні. Ном. № 30.

2) Да. — Течуть річки, а все кровавії. н. п. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. н. п. Въ началѣ предложенія часто означаетъ — да и: А жаль же мені та тії тополі, що на чистому полі. н. п.

3) Въ началѣ предложеній вопросительныхъ и предложеній, служащихъ отвѣтомъ на нихъ, употребляется для усиленія рѣчи. А чи його звіри з'їли, а чи він втопився? н. п. А був же ти в його вчора? — А був.

4) а-ні, а-ні же́! Даже не, ни, ничего. На синьому небі а-ні хмариночки. Левиц. І. 15. Нікому ж про це а-ні же́!

5) а-ні — а-ні. Ни-ни. А-ні встати, а-ні сісти. А-ні до його заговорити, а-ні його спитати. М. В. (О. 1862. ІІІ. 73.) Не защебече тобі соловейко, не зацвітуть тобі вишневії сади, не зазеленіє а-ні м'яточка, а-ні руточка. Г. Барв. 125.

6) Въ соединеніи съ междометіями для обращенія къ животнымъ выражаютъ желаніе удалить ихъ, прогнать: а бир! на овецъ; а базь! на ягнятъ; а гуш! а киш! на куръ. Каменецк. у.; а дзус! а кота! на кошекъ; а кур! на индѣекъ. Kolb. І. 66.

7) а-то. см. ато.

8) а-чхи! см. ачхи.

---------------

А!

меж. А, ахъ! А, яке лихо! Впрочемъ, чаще употребляется ой!

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. а — А, але, і Словник застарілих та маловживаних слів
  2. А — I Як назва літери вживається в с. р.: мале а; як назва звука вживається в ч. р.: довгий а, ненаголошений а. II А – ЖЕ, Ж А, спол. Літературне слововживання
  3. а — I невідм., с. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука "а". II 1. спол. протиставний. 1》 Поєднує речення, протиставлені змістом одне одному; значенням близький до але, проте, навпаки; із част. не (сполучення не ..., а або а не). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. а — А¹, невідм., с. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука “а”. ◇ (1) Від а до я (до зет) – від початку до кінця; все повністю. Словник української мови у 20 томах
  5. а — а 1 вигук незмінювана словникова одиниця а 2 сполучник незмінювана словникова одиниця а 3 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  6. а — А¹, невідм., сер. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука «а». ♦ Від а до зет (за латинським алфавітом) — від початку до кінця; усе. А², спол. І. протиставний. Словник української мови в 11 томах