а

Значення в інших словниках

1. А — I Як назва літери вживається в с. р.: мале а; як назва звука вживається в ч. р.: довгий а, ненаголошений а. II А – ЖЕ, Ж А, спол. Літературне слововживання
2. а — I невідм., с. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука "а". II 1. спол. протиставний. 1》 Поєднує речення, протиставлені змістом одне одному; значенням близький до але, проте, навпаки; із част. не (сполучення не ..., а або а не). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. а — А¹, невідм., с. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука “а”. ◇ (1) Від а до я (до зет) – від початку до кінця; все повністю. Словник української мови у 20 томах
4. а — А, але, і Словник застарілих та маловживаних слів
5. а — А¹, невідм., сер. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука «а». ♦ Від а до зет (за латинським алфавітом) — від початку до кінця; усе. А², спол. І. протиставний. Словник української мови в 11 томах
6. а — А сз. 1) А, же, но, напротивъ. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. 1. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Шевч. 5. Бог те знає, а не ми грішні. Ном. № 30. 2) Да. Словник української мови Грінченка