дратівливий

ДРАТІВЛИВИЙ – ДРАТІВНИЙ – ДРАТЛИВИЙ – ДРАЗЛИВИЙ – ДРАЖЛИВИЙ

Дратівливий. 1. Який перебуває в стані нервового напруження; який швидко дратується; який викликає роздратування; роздратований. Останнім часом Сергій став дратівливий, неуважний на роботі (О.Гуреїв). 2. Те саме, що дратівний. Мсьє Абель.. потяг в себе дратівливий, масний нафтовий аромат (Ю.Смолич); Якийсь час тишу порушували завивання мотора та дратівливе деренчання.. скла праворуч від Федора (Ю.Мушкетик).

Пох.: дратівливість, дратівливо.

Дратівний. Який подразнює органи чуття: дратівні запахи карболки, дратівний блиск.

Дратливий. 1. Те саме, що дратівливий 1. Вона здавалася йому якоюсь збудженою, дратливою (С.Голованівський). 2. Пов’язаний з діянням подразника на організм або на окремий орган: дратливий процес.

Пох.: дратливість, дратливо.

Дразливий. 1. Те саме, що дратівливий 1. Оксен ішов селом, дразливий і гнівний (Григорій Тютюнник). 2. Який неприємно вражає: дразлива тема для розмов, дразлива думка, дразливий спокій, дразлива радість.

Пох.: дразливість, дразливо.

Дражливий. 1. Який потребує великої обережності, тактовності. Староста канівський і староста черкаський прибули до Базовлука в дуже дражливій справі (З.Тулуб). 2. Те саме, що дратівний. Міська гуркотнява, дражливі дзвінки, торохтіння, метушня, – все лишилося десь за мною (С.Васильченко); Кулі з дражливим звуком пронизували степ в усіх напрямках (О.Гончар). 3. Те саме, що дратівливий 1. Дуже дражливий старий Кайдаш розходився, кинувся на Карпа з кулаками (І.Нечуй-Левицький); Через цю дитину вона стала така дражлива (Б.Грінченко); В її голосі прозвучали дражливі нотки (О.Гуреїв).