1. Літературне слововживання

обмірковувати

ОБМІРКОВУВАТИ – РОЗМІРКОВУВАТИ

Обмірковувати, -ую, -уєш, обміркувати, -ую, -уєш. Ретельно обдумувати; детально розглядати, розбирати щось, обмінюючись думками, враженнями тощо. Була ся наймичка людина розсудливая: все обміркує, все виважить (Марко Вовчок); Любив я в школі обмірковувати це, те, докопуватися до цього, до того (А.Тесленко); Коло крамниці гурток людей – гаряче обмірковують справу (С.Васильченко); – Увечері повернуся, все тоді з тобою обміркуємо (О.Гончар).

Розмірковувати, розміркувати. 1. Зіставляти різні думки, міркування, всебічно зважувати щось, роблячи певні висновки. Іванко не розмірковував, а відразу лісом почав сходити на гору (казка); Він десь аж за Десною видивився собі красуню. Не довго і розмірковував – привіз в хату мачуху. (Ю.Збанацький). 2. недок. Висловлювати свої думки про щось. Демид палив цигарку за цигаркою та сумовито розмірковував: – Марнотратство яке на світі, ох, марнотратство... (О.Гончар); Почне говорити з нею, розмірковує все до ладу, по-господарському, а не зогріє слова усмішкою (М.Стельмах).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмірковувати — обмірко́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обмірковувати — Обдумувати, обмізковувати, обраховувати, ОБГОВОРЮВАТИ; (за і проти) виважувати, зважувати; (до дрібниць) ф. обсмоктувати, пережовувати. Словник синонімів Караванського
  3. обмірковувати — див. думати Словник синонімів Вусика
  4. обмірковувати — -ую, -уєш, недок., обміркувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Те саме, що обдумувати. 2》 Детально розглядати, розбирати що-небудь, обмінюючись думками, враженнями і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обмірковувати — ОБМІРКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Те саме, що обду́мувати. Вона .. пройшлася по покою, немов обмірковуючи щось, а потім знов стала переді мною (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. обмірковувати — ОБМІРКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. 1. Те саме, що обду́мувати. Вона .. пройшлася по покою, немов обмірковуючи щось, а потім знов стала переді мною (І. Словник української мови у 20 томах
  7. обмірковувати — ОБГОВО́РЮВАТИ що (обмінюватися поглядами, міркуваннями з ким-небудь з приводу чогось), ОБМІРКО́ВУВАТИ, ОБРАХО́ВУВАТИ рідше, ОБМОВЛЯ́ТИ заст., ОБСУ́ДЖУВАТИ діал.; ОБСМО́КТУВАТИ розм. (надто детально). — Док. Словник синонімів української мови
  8. обмірковувати — Обмірко́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш; обміркува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)