1. Літературне слововживання

оцінювати

ОЦІНЮВАТИ – РОЗЦІНЮВАТИ

Оцінювати, -юю, -юєш, оцінити, -іню, -іниш. 1. Визначати вартість, ціну чогось: оцінювати (оцінити) майно. 2. перен. Складати уявлення про якості, цінність когось, чогось, давати характеристику (або позитивну оцінку) кому-, чому-небудь: оцінювати людину, оцінювати явище, оцінювати глибину небезпеки.

Розцінювати, розцінити. 1. Те саме, що оцінювати 1. 2. перен. Характеризувати щось, висловлювати своє ставлення до нього. Він розцінював цей випадок як образу гідності, неповагу до нього (С.Скляренко); – Я розцінюю вашу затримку, – сказав нарешті командувач, – як боягузтво (Ю.Яновський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оцінювати — оці́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оцінювати — Визначати <�складати, класти> ціну; (визначати таксу) таксувати; (себе) знати собі ціну; (стан) характеризувати, давати оцінку; (шанси) виважувати; (твір) рецензувати; (акції) ек. квотувати, сов. котирувати. Словник синонімів Караванського
  3. оцінювати — -юю, -юєш, недок., оцінити, оціню, оціниш і оцінувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Призначати ціну чому-небудь, визначати вартість чогось. Оцінювати (оцінити, оцінувати) голову чию — призначати винагороду за спіймання кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оцінювати — ОЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЦІНИ́ТИ, оціню́, оці́ниш і ОЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Визначати ціну кому-, чому-небудь, вартість когось або чогось. Словник української мови у 20 томах
  5. оцінювати — ОЦІ́НЮВАТИ кого, що (визначати вартість кого-, чого-небудь), ЦІНУВА́ТИ, ЦІНИ́ТИ, РОЗЦІ́НЮВАТИ, ОТАКСО́ВУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІ́РЮВАТИСЯ до кого-чого (визначаючи придатність, цінність). — Док.: оцінити, оцінува́ти, поцінува́ти розм. поціни́ти розм. Словник синонімів української мови
  6. оцінювати — Оці́нювати, -нюю, -нюєш, -нює Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. оцінювати — ОЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЦІНИ́ТИ, оціню́, оці́ниш і ОЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Призначати ціну чому-небудь, визначати вартість чогось. Посипались питання практичного характеру.. — Як же буде з тим, що тепер у нас?... Словник української мови в 11 томах